К основному контенту

Урок курсу «Мистецтво» 10-А клас  27.04.
ТЕМА: Звучання і рух Всесвіту в індійських музиці і танцях
https://www.youtube.com/watch?v=cnyJ5OCTmdo

Звучання і рух Всесвіту в індійських музиці і танцях
Індійська музика монодійна, тобто одноголосна. В її основу покладено мелодичний наспів — рагу. Раги відповідали певним порам року, доби, наприклад вранішня рага, полуденна, вечірня тощо. Кожному звуку відповідав поетико-колірний символ. Елементом ритму була тала. Виконавці нерідко використовували 15—20 тал, а для підготовленої аудиторії — удвоє більше. Рагу можуть виконувати кілька годин.
Поряд з культовою, храмовою існувала народна та світська (придворна) музика. У суспільстві музичному мистецтву надавали великого значення. Вважали, що воно має чудодійну силу, впливає на природу, тварин. Співом, на думку давніх індусів, можна викликати навіть пожежу. Як свідчить легенда, співець, якого господар змусив співати заборонену мелодію, згорів живцем, хоча стояв по горло в річці. Індуси вірили, що під час посухи наспівом можна було викликати дощ, приборкати розлючених слонів, вони вміли мелодією на флейті заклинати змій.
Найхарактернішою рисою художньої культури Індії є синтез мистецтв — поезії, музики (вокальної та інструментальної), хореографії, що створював оригінальний жанр — танцювальну драму. Він дістав назву сангіт. На такому синтезі побудовано гру в традиційному народному театрі Індії. Існували також лялькові та тіньові театри, класична драма (мовою санскрит). Під впливом цієї традиції виник унікальний вид національного живопису на музичні теми ваніка, де сім звуків асоціювалися із сімома кольорами та певними графічними формами. Індійцям загалом притаманні космологічні уявленні про музику: сім звуків символізували сім відомих на той час планет Сонячної системи. Звук розглядали як енергію космосу, а ритм — як розвиток Всесвіту. Для теорії музики, що розробляли індуси, притаманна числова містика (число «7» вважали священним).
Для індійського вокального мистецтва характерні колоратурний спів, мелізматика (наприклад, трелі горлом чи язиком). Висока культура виконання передбачала імпровізацію — вокальну та інструментальну. У період мусульманського завоювання (з VІІ ст.) музична культура індійського регіону, переважно північного, увібрала низку традицій та інструментів арабської музики, а в період європейського колоніального панування — елементи музики Європи. В Індії з давніх-давен поширені музичні інструменти всіх основних груп — струнні, духові, ударні. Цікаво, що сучасні індійські музиканти грають на них, точно дотримуючись стародавніх традицій. Віна — старовинний семиструнний щипковий інструмент (4 мелодійні струни і 3 резонаторні). Має два круглі резонатори: один, дерев’яний, біля основи; другий, із висушеного гарбуза, — біля грифа (він створює ефект об’ємного звучання). Дерев’яна шийка — довга, масивна, гриф — із бамбука. Грають плектром. Існує близько 20 різновидів. За ніжний і багатий відтінками тембр віну називають царицею струнних. Її можна побачити на численних зображеннях чотирирукої богині Сарасваті, покровительки мистецтв, яка сидить у позі лотоса і однією парою рук грає на віні, у другій парі рук тримає Веди і чотки. Ситар — старовинний струнний щипковий інструмент типу лютні, що використовують у класичній музиці. Він має 7 основних і 9—13 резонаторних струн, розміщених під основними. Корпус із гарбуза, гриф — дерев’яний, широкий і довгий. Грають плектром (із дроту), сидячи на підлозі зі схрещеними ногами. Ситар став популярним у рок-музикантів після того, як Джордж Харрісон зіграв на ньому одну з пісень «Бітлз». Сарангі — струнний смичковий інструмент, поширений у північній частині Індії. Має 4 основні струни і 25—30 резонаторних. Корпус — із суцільного шматка дерева (має виїмки з обох боків), шийка широка. Використовують для акомпанементу під час співу, здатен точно передавати модуляції людського голосу. Табла — індійський парний барабан. Грають долонями водночас на двох — великому і малому. Грою на таблі супроводжують спів, виконання на ситарі або акомпанують під час танців. Гра на таблі зображена на древніх рельєфах печерних храмів.


Домашнє завдання:
1 Які музичні інструменти струнної, ударної та духової груп набули поширення в індійському культурному регіоні?
 2 У чому полягає специфіка сангіту — індійського синтезу мистецтв? 
3 Чи можна вважати індійський танець унікальним явищем культури? Аргументуйте свою думку, поясніть його зв’язок із філософією індусів.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Урок курсу «Мистецтво» 10-А клас 15.05. ТЕМА: Мистецтво індійського культурного регіону Індійська кіноіндустрія

На допомогу:  https :// www . youtube . com / watch ? v =6 JpJefqBz 1 s https :// www . youtube . com / watch ? v =-2 WTvyU 85 xA Теми танців — сюжети легенд, епічних творів, наприклад «Рамаяни», та ін., підказані природою, життям (жнива, риболовля, ринок, ремесла, побут тощо). Класичний танець поділяють на кілька стилів. Філософські ідеї через танцювальну символіку втілено у відомій бронзовій статуетці «ШиваНатараджа» (ХІ ст.). Танцівник розміщений у колі — німбі з вогню — і втілює велич руху Всесвіту. Шиву зображено із двома парами рук у характерних жестах: одна ліва тримає вогонь — символ очищення; друга ліва, що нагадує хобот слона, — символ сили та влади; одна права тримає двосторонній барабанчик — символ пробудження; друга права — жест підбадьорення. Волосся розвіюється, передаючи божественну енергію. Скульптура поєднує релігійні, філософські, естетичні уявлення індусів. Цей образ став метафорою космічного руху. Скульптура Калідаса Статуетка танцюючого Шиви Рабіндранат Та

Моя самоосвіта в "PROMETHEUS"і