Заняття для учениці 9-А класу – учасниці МАН з написання наукової роботи.
Ми продовжуємо досліджувати тему мотиваційної сфери старшокласників.
Старшокласника
традиційно прийнято розглядати як особу, що „стоїть на порозі" дорослого
життя, сповненого планів та сподівань, зверненого у майбутнє . Перспективу у
часі, як план уявлень про майбутнє життя, автори розглядають як одну з
центральних у старшому шкільному віці інстанцій, що опосередковує діяльність
людини, що впливає на зміст та функціонування мотиваційно-потребової сфери
особистості .
Аспект
професійних планів та намірів випускників середніх шкіл неодноразово й у різних
контекстах досліджувався педагогами, психологами, соціологами . Вперше
виникаючи у підлітковому та ранньому юнацькому віці, життєвий план відіграє
надзвичайно важливу роль у становленні мотиваційно-потребової сфери, піднімаючи
особистість на новий, більш високий рівень розвитку .
Навчальна
діяльність школярів старшого шкільного віку тісно пов'язана з обиранням
майбутньої професії, становленням професійних інтересів . Як стверджує Є .П.
Ільїн, половина випускників вже має сформований основний та резервний
професійні плани . Щоправда, обирання професії може мати не чітко визначене
розуміння свого майбутнього місця в житті, а відбуватися або під примусом
батьків, або з прикладу товаришів, або під впливом тимчасового інтересу . До
того ж, в складних економічних умовах сьогодення обирання професії може
відбуватися або під впливом ситуативних економічних факторів (підліток обирає
професію задля скорішого заробітку ), або під впливом "матеріального
престижу" конкретної професії .
Відповідно до
цього змінюється і мотивація навчальної діяльності . Якщо підлітки обирають
професію відповідно до своїх уподобань та інтересів до окремих навчальних
предметів, то молодші юнаки вже обирають предмети відповідно до майбутньої
професії . Таким чином простежується велика вибірковість пізнавальних мотивів,
що може призвести до суттєвого зниження інтересу до окремих предметів на
користь майбутніх спеціалізованих знань .
Учбово-пізнавальний
мотив (інтерес до способів добування знання ) удосконалюється як інтерес до
методів теоретичного й творчого мислення . Старшокласників цікавить участь у
шкільних наукових суспільствах, застосування дослідницьких методів на уроках .
Разом з тим їх залучають і шляхи підвищення продуктивності (результативності )
пізнавальної діяльності, про що свідчить їхній інтерес до посібників про
культуру й раціональну організацію розумової праці . Видимо, у цьому віці можна
говорити про появу єдності процесуальної й результативної мотивації навчання .
Істотно
розвиваються мотиви й способи самоосвітньої діяльності . На цьому етапі самоосвіти
домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вибором професії й
самовихованням . Ці мотиви й мети самоосвіти викликають принципово нові способи
самоосвітньої діяльності :
усвідомлення
школярем особливостей своєї навчальної діяльності й особистості, співвіднесення
їх з вимогами суспільства, оцінка цих особливостей і їхнє перетворення, пошук і
вироблення нових способів пізнавальної діяльності, вироблення нових
особистісних позицій, усвідомлення самоосвіти як особливої діяльності, співвідношення
завдань і способів самоосвіти, розгорнуті самоконтроль і самооцінка, що
виражаються в самоплануванні й розумному самообмеженні своєї діяльності . На
цьому етапі розвитку школяра самоосвіта може зливатися із самовихованням . У
школярів зростає у зв 'язку із цим інтерес до таких форм навчальних занять, де
самоконтроль і самооцінку своєї навчальної праці виконують вони самі, а не
тільки вчитель .
Соціальні
позиційні мотиви, що складаються у відносинах з оточуючими, також змінюються .
Відносини з однолітками продовжують грати для учнів велику роль, неприйняття
старшокласника в класному колективі викликає незадоволеність, занепокоєння,
негативні емоції . Відносини із учителем у старших класах школи стабілізуються
. Майбутнє закінчення школи, іспити підсилюють ділову орієнтацію школярів у
відносинах із учителем . Разом з тим зростає прагнення школярів до поважних
форм контролю з боку вчителя . У ряді випадків зростає вимогливість і
критичність старшокласників стосовно вчителя . У цьому віці, як ніколи, велика
виховна роль особистості вчителі .
Претензії на
самостійність старших школярів відрізняються від таких же претензій у підлітків
. Підлітки звичайно прагнуть до самостійності в навчанні, у виборі друзів і
занять по інтересах, у розподілі вільного часу . Старшокласники ж претендують
на самостійність у більше відпо відальних сферах життя, які пов 'язані з
визначенням планів на майбутнє, з життєвими перспективами, з оцінками тих або
інших суспільних явищ .
Мотиви
отримання позитивних оцінок змінюються, стають адекватними . М олодші юнаки
сприймають оцінку як критерій своїх знань, оцінка заради оцінки втрачає свою
спонукальну роль, замість неї основним мотивом навчання стає прагнення до знань
.
До цього слід
добавити, що чим старші школяри, тим меншу кількість мотиваторів вони називають
в якості стимулів своєї поведінки . Це свідчить про те, що під впливом
формуючугося стійкого систематизованого світогляду у них виникає чітка
ієрархізована структура мотиваційної сфери, яка в достатній мірі виражає їх
повністю інтеріоризовані мотиви, погляди та переконання .
Таким чином,
найбільш характерною є мотивація, направлена на власну особистість, Я
старшокласників . Друге місце займає мотивація спілкування, і нарешті третє
місце належить діловій мотивації, пов'язаній з реалізацією учбових та інших
задач . Одночасно окреслюється тенденція до відносного зростання від 9 до 10
класу ділової мотивації за рахунок деякого зниження мотивації спілкування .
Носіями цієї тенденції виступають перш за все юнаки, в той час як дівчата консервативно
утримують пріоритет збереження значущост і мотивації спілкування .
Власні міркування з даного питання надіслати на електронну почту: blalla2002@ukr.net
Комментарии
Отправить комментарий