Заняття для учениці 9-А класу –
учасниці МАН з написання наукової роботи. Сьогодні ми проаналізуємо сутність поняття «агресивна
поведінка» у психолого-педагогічній
літературі.
Ми
продовжуємо досліджувати визначену тему.
Слово «агресія» походить від латинського “aggredi”, що означає «нападати».
В європейських мовах воно існувало здавна, однак не завжди мало одне значення.
До початку ХІХ століття агресивною вважалась будь-яка активна поведінка, як
доброзичливе, так і вороже. Пізніше,
значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Під агресією стали
розуміти ворожу поведінку по відношенню до оточуючих.
Поняття «агресивна поведінка» є похідним від слова агресія. В психологічній
науці агресія найчастіше розглядається не як емоція, мотив чи установка, а як
модель поведінки. Під агресією розуміють мотивовану деструктивну поведінку, що
суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві яка завдає шкоди
об’єктам нападу (живим та неживим), наносить фізичний та моральний збиток людям
або викликає в них психологічний дискомфорт. Під агресивністю розуміється
властивість особистості що виражається в готовності до агресії.
Агресивна поведінка –
специфічна форма дій людини, що характеризується демонстрацією переваги в силі
чи застосуванням сили по відношенню до іншої особи чи групи осіб, яким суб’єкт
прагне завдати шкоди. Вона
може варіювати за ступінню інтенсивності та за формою прояву : від демонстрації
неприязні – до словесних образ (вербальна агресія) — до застосування грубої
сили (фізична агресія). В якості агресивної поведінки розглядаються активні,
відкриті, зовні проявлені дії, часто ініціативні зі сторони агресора, які
завжди наносять іншій людині чи неживому предмету певної шкоди.
Різними авторами
запропоновано безліч визначень агресії, та жодне них не може бути визнане
вичерпним і загальновживаним.
В психологічному словнику
Зінченка «Агресія» – це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить
нормам і правилам існування людей в суспільстві, яка завдає шкоду об’єктам
нападу, така, яка приносить фізичний і моральний збиток людям, або викликає у
них психологічний дискомфорт (переживання, напруга, страх тощо).
Р. Берон і Д. Річардсон, вважають, що агресія, в якій би формі вона не
виявлялася, являє собою поведінку, направлену на спричинення шкоди або збитку
іншій живій істоті, що має всі підстави уникати подібного поводження з собою.
С.Ю.Головін визначає агресію як «індивідуальну, або колективну поведінку,
або дію, яка спрямована на знищення іншої людини чи групи, тобто, це «стійка
риса особистості – готовність до агресивної поведінки. ЇЇ рівні визначаються як
научінням в процесі соціалізації, так і орієнтацією на культурно-соціальні
норми, важливішими з яких є норми соціальної відповідальності і норми помсти за
акти агресії». Він зауважує, що протягом всього існування людства агресивність
відігравала велику роль у виживанні, і пристосуванні до жорстких умов життя.
Вся наша історія сповнена війнами, озброєними конфліктами між кланами,
племенами, націями, причому зв’язок між цими конфліктами і безпосередньо
виживанням індивідів не виявляється. Але існують культури, які
змогли створити засоби утримання агресивності, виробивши системи особливих
сигналів, погрожуючої поведінки, або войовничих ритуалів. Також були виявлені
суспільства, яким агресивність, навіть, невідома.
Під агресією, за Е.
Фроммом, слід розуміти будь-які дії, які завдають або мають намір завдати шкоди
іншій людині, групі людей або тварині, а також заподіяння шкоди взагалі всякому
неживому об'єкту.
На думку Е.Фрома, існують
два види агресії - «доброякісна» і «злоякісна». Перша з'являється у момент
небезпеки і носить захисний характер. Як тільки небезпека зникає, затухає і
дана форма агресії. «Злоякісна агресія» є деструктивною, жорстокою; буває
спонтанною і пов'язана із структурою особистості.
Агресія класифікується за
наступними видами:
1. По спрямованості на
об'єкт:
• гетероагресія - спрямованість на оточуючих (вбивства,
згвалтування, нанесення побоїв, загрози, образи, ненормативна лексика і т.д.);
• аутоагресія -
спрямованість на себе (самобичування аж до самогубства, саморуйнуюча поведінка,
психосоматичні захворювання).
2. По появі:
• реактивна агресія – відповідна реакція на якийсь зовнішній
подразник (сварка, конфлікт і ін.);
• спонтанна агресія - з'являється без видимої причини, звичайно
під впливом якихось внутрішніх імпульсів (накопичення негативних емоцій,
неспровокована агресія при психічних захворюваннях).
3. По цілеспрямованості:
• інструментальна агресія – вчиняється як засіб досягнення
результату (спортсмен, який добивається перемоги; дитина, яка голосно вимагає
від матері, щоб вона купила їй іграшку і ін.);
• цільова (мотиваційна) агресія – виступає як дія, мета якої
наперед спланована (нанесення шкоди або збитку об'єкту).
4. По відвертості
проявів:
• Пряма агресія – прямує безпосередньо на об'єкт, що викликає
роздратування, тривогу або збудження (застосування фізичної сили або загрози
розправи і ін.);
• Непряма агресія – звертається на об'єкти, що безпосередньо не
викликають збудження і роздратування, але більш зручні для прояву агресії
(батько, прийшовши з роботи не в дусі, зриває злість на всій сім'ї, незрозуміло
за що).
5. За формою проявів:
• Вербальна – виражена в
словесній формі (загрози, образи, зміст яких прямо говорить про наявність
негативних емоцій і можливості нанесення морального і матеріального збитку
супротивнику);
• Експресивна – виявляється невербальними засобами (жестами,
мімікою, інтонацією голосу і ін.);
• Фізична – пряме застосування сили для нанесення морального і
фізичного збитку супротивнику.
Дати вичерпне визначення
всіх існуючих типів агресії практично неможливо: будь-яке з них буде неминуче
або звужувати, або розширювати межі поняття. Більшість визначень агресії
суміщає в собі три різні точки зору: позицію зовнішнього спостерігача, позицію
суб'єкта агресії, тобто самого агресора, і позицію об'єкту агресії, тобто
жертви.
Також існує багато
теорій, які по-різному пояснюють походження явища агресивності. Так, наприклад,
згідно теорії відомого психолога Гобса, всі люди за своєю природою егоїстичні,
брутальні і жорстокі, тобто агресія закладена у підсвідомості як інстинкт, саме
через «тваринну» сторону людської натури [31, с.4-7].
За теорією інстинкту
З.Фройда, агресивна поведінка є вродженою. У ранніх працях він доводить, що
людська поведінка обумовлена інстинктом життя - еросом. Енергія інстинкту життя
(лібідо) спрямована на його збереження та відтворення. А коли цьому щось
перешкоджає, енергія інстинкту життя намагається зруйнувати перешкоду. Це і є
агресія. Пізніше психолог змінив свою думку стосовно джерела агресії.
Спостерігши жахи першої світової війни, вчений дійшов висновку про наявність ще
одного основного інстинкту – смерті (танатос). Людська поведінка є складною
взаємодією цих двох інстинктів. Постійний конфлікт між еросом і танатосом
спричинює постійну напруженість. Існують механізми, що забезпечують спрямування
руйнівної енергії танатос назовні, оберігаючи таким чином «Я».
За З.Фройдом, агресія
людини вроджена і неминуча, - якщо енергія танатос не буде спрямована проти
інших, то вона руйнуватиме саму особистість. Якщо ми приймаємо пояснення, що
прогноз подолання агресії песимістичний. А спосіб зниження агресії, що випливає
з такого розуміння її сутності, треба шукати серед способів розрядити внутрішню
напруженість і, відтак, зменшити ймовірність спрямування її проти інших людей [33, с.89-90].
Згідно екологічного
підходу, якого дотримувався К. Лоренц, агресія бере початок перш за все з
природженого інстинкту боротьби за виживання, який присутній у людей так само,
як і в інших живих істот. Він уважав, що агресивна енергія, що має своїм
джерелом інстинкт боротьби за виживання, генерується в організмі спонтанно,
безперервно, в постійному темпі, регулярно накопичуючись з часом. Таким чином
розгортання явно агресивних дій є сумісною функцією:
- кількості накопиченої
агресивної енергії;
- наявність стимулів, що
полегшують розрядку агресії.
Але, чим більша кількість
агресивної енергії є в даний момент, тим менший стимул потрібен для того, щоб
агресія виплеснулася зовні, тобто агресивна поведінка може виплеснутися
спонтанно.
Лоренц відзначав, що
окрім природженого інстинкту боротьби всі живі істоти наділені можливістю
пригнічувати свої прагнення, тобто мають стримуюче начало, яке перешкоджає
нападу на представників свого виду. А люди, у свою чергу, володіють слабшим
стримуючим началом, ніж тварини. Звідси, технічний прогрес (зброя масового
знищення) може привести до знищення людини як виду.
Концепція
фрустрації-агресії. Суть даної концепції в наступному: всяка фрустрація створює
внутрішню спонуку або мотив до агресії, агресія завжди є результатом
фрустрації. Фрустрація - емоційний стан людини, що виникає в разі появи
непереборних перешкод на шляху до досягнення бажаної мети, фрустрація - це
неможливість задоволення потреби («хочеться, але не можна або неможливо
досягти»).
Фрустрації здатні
накопичуватися, підсилюючи і закріплюючи агресивність людини або формуючи
комплекс неповноцінності (це агресія на самого себе); і кінець кінцем агресія
випліскується, як правило не на винуватця фрустрації (оскільки він сильніший за
вас, він може вас фруструвати), а на тих хто «послабкіший» (хоча ці «слабкі»
фактично невинні), або на тих слабких, кого в даний момент назвали «ворогом».
Чим більш фрустрована і невротична особа, тим частіше і гостріше здійснюється
неадекватна агресивна поведінка.
Фрустраційна концепція
агресивності не уникнула зауважень в свою адресу. Основний вогонь критики
припав на гіпотезу про жорстку взаємовизначеність самої схеми
«фрустрація-агресія».
Було відмічено, що люди
досить часто випробовують фрустрацію, але не обов'язково при цьому поводяться
агресивно, і навпаки. Прибічники фрустраційої теорії погодилися і дещо
видозмінили свою позицію. Представником такої модифікованої форми теорії
обумовлення агресії фрустрацією є Л. Берковіц.
По-перше, він ввів нову
додаткову змінну, що характеризує можливі переживання фрустрації, що виникають
в результаті, - гнів як емоційну реакцію на фруструючий подразник.
По-друге, він визнає, що
агресія не завжди є домінуючою реакцією на фрустрацію і за певних умов може
пригнічуватися.
Соціобіологічна теорія.
На думку соціобіологів агресія розвинулась як засіб отримати свою частку
ресурсів і відтак самим забезпечити перевагу роду у природному відборі.
Впродовж еволюції гени найстабільніше забезпечують адаптивну поведінку у
природному середовищі, сповненому різних, у тому числі несприятливих для
виживання подій. Щоб відвоювати свою частину ресурсів, сприяти виживанню тих,
хто має подібні гени, тобто родичів і бути агресивним (заважати дати потомство)
до тих, чиї гени відмінні від членів власного клану. Таким чином, агресивна
взаємодія з конкурентами є одним із шляхів підвищення шансів на успішну
репродукцію за умов обмежених ресурсів.
Теорія соціального научіння. А. Бандура, провідний прибічник цієї
концепції, переконаний, що ми навчаємося агресії не лише тому, що це буває
вигідним, але також переймаємо її як модель поведінки, спостерігаючи за іншими
людьми. Як і більшість інших соціальних навичок, ми засвоюємо агресивну манеру
поведінки, спостерігаючи за діями оточуючих і відзначаючи наслідки цих дій.
Тому істотна увага тут
приділяється вивченню впливу первинних посередників соціалізації, а саме
батьків, на навчання дітей агресивній поведінці. І зокрема було доведено, що
поведінка батьків може виступати як модель агресії, і що у агресивних батьків
зазвичай бувають агресивні діти.
Слід розрізняти термін
«агресія» і «агресивність». Агресія – це специфічна форма поведінки, яка
трактується як процес, що має специфічну функцію і організацію. Агресивність же
розглядається як психічна якість особистості. Терміном «агресивність»
визначають ситуативну, або особистісну схильність до руйнуючої поведінки.
В якості агресивної
поведінки розглядаються активні, відкриті, зовні проявлені дії, часто
ініціативні зі сторони агресора, які завжди наносять іншій людині чи неживому
предмету певної шкоди. Агресивна поведінка може виражатися в різних формах :
від грубої фізичної сили (фізична агресія) до насмішливих і принижуючих слів
(вербальна агресія).
Отже, існує безліч
визначень та теорій походження агресії. Усі вони є різними,але є і те, що
узагальнює їх - це розуміння того, що агресія є руйнуючою, вона спрямована на
нанесення шкоди іншим.
Комментарии
Отправить комментарий