Урок курсу «Мистецтво» 10-А клас 15.05. ТЕМА: Мистецтво індійського культурного регіону Індійська кіноіндустрія

    МАН Заняття для учениці 9-В класу  з написання наукової роботи.  28.04.21.

    Сьогодні ми проаналізуємо причини виникнення агресивності у дітей молодшого шкільного шкільного віку. Ми продовжуємо досліджувати визначену тему.

Причин агресивної поведінки є декілька:

1)    Це виражені емоційні порушення, які є наслідком різних  проблем перенотального періоду. Це ослаблені діти, рухливі та нестійкі.

2)    Сімейне неблагополуччя.

3)    Стреси, переміни та будь-які зміни.

4)    Надто суворе виховання, постійні заборони та відмови.

5)    Гіперпіка, потурання.

6)    Копіювання стилю поведінки одного із батьків.

У дітей молодшого шкільного віку відбувається процес адаптації до соціальних умов взагалі та до шкільного життя зокрема. У цьому віці закладаються та формуються вміння вчитись, соціальна пристосованість тощо. Тому, на думку багатьох сучасних психологів, період молодшого шкільного віку надзвичайно важливий у справі формування та закріплення основних тенденцій поведінки дітей, також і агресивних. То й звертати увагу на агресивні прояви дитини повинні не лише вчителі, які працюють з дітьми підліткового віку, в котрих основні стереотипи поведінки вже майже сформувалися, а й учителі початкових класів. Чим молодша дитина, тим легше на неї вплинути і тим ефективнішою буде профілактична і корекційна робота.

Щоб спланувати профілактичну та психокорекційну роботу з агресивними дітьми молодшого шкільного віку, слід з'ясувати механізм агресивних дій і виявити причини та чинники, що сприяють його формуванню та закріпленню.

За визначенням М. Боришевського, психологічні механізми—це феномен, який "означає наявність стану оптимальних взаємовідносин і взаємодії між структурними елементами (підсистемами) психологічної системи, що забезпечує її функціонування, становлення, розвиток". Згідно з цим, коли йдеться про механізм агресивної поведінки дітей, потрібно враховувати, що в його формуванні бере участь безліч чинників, умов, між якими існують неповторні (для кожної окремої дитини) взаємозв'язки та взаємодії. При цьому маємо на увазі не якесь конкретне утворення, а розглядаємо механізм агресивної поведінки як процес з власними "підмеханізмами", які його зумовлюють. Аналіз цих "підмеханізмів" та підсистем потребує ґрунтовних наукових досліджень.

Серед чинників, що пов’язаних з проявами агресії дітей молодшого шкільного віку, виділяють такі:

·        Соціально-економічне та політичне становище сучасного суспільства.

·        Моральні норми поведінки, що задаються соціальними умовами.

·        Умови мікросередовища, тобто сімейного, родинного оточення та оточення знайомих і однолітків.

·        Вікові та індивідуально-психологічні особливості дітей.

·        Соматичне неблагополуччя, послаблене здоров'я, психічні захворювання.

·        Фізичні умови середовища, що оточує дитину (висока концентрація людей у великих містах, неможливість залишитися на самоті і т. ін.).

        Деякі дослідники пояснюють схильність дітей молодшого шкільного віку до агресивної поведінки ще одним "можливим чинником—порядком народження дітей. Наприклад, "малюк" у сім'ї з великою кількістю дітей частіше схильний до сором'язливості, що може бути пов'язано з турботою про нього великої кількості людей. Проте гіперопіка, зазвичай, викликає протест, зокрема агресивні дії. Якщо така дитина змушена бути самостійною, то з неї може розвиватися агресивніша особистість.

         Одні й ті ж чинники по-різному впливають на кожну дитину. І часто зовнішньо однакові форми поведінки різних дітей зумовлені різними причинами, мотиваціями (свідома, несвідома). Через це однакові форми реакції педагога свідчать про недиференційований підхід до виховання, нерозуміння справжніх причин поведінки дітей, а інколи про формальне ставлення до роботи. На жаль, приклади безпорадної пасивності вчительства щодо усунення конкретних виявів агресивності та жорстокості серед своїх вихованців поки що непоодинокі для наших шкіл.