Заняття
для учениці 9-В класу – учасниці МАН з написання наукової роботи. Ми
продовжуємо досліджувати визначену тему.
Проблема дисгармонійних стосунків
між батьками та дітьми у педагогічній теорії та практиці
Дослідженню соціально-педагогічних проблем
функціонування сім'ї, сімейного неблагополуччя, шляхів соціально-педагогічного
супроводу дитини, а також культурно-історичних аспектів становлення сім'ї
присвячені праці Т.Алексеєнко, Т.Афанасьєвої, О.Безпалько, Ю.Василькової, Т.
Василькової, Є. Волкової, М. Галагузової, І. Григи, В.Дружиніної, І. Зайнишева,
І. Звєрєвої, А. Капської, Б. Ковбаса, В.Костіва, Г. Лактіонової, Є. Новикової,
В. Поліщук, І.Семигіної, І.Трубавіної, О.Янкович та ін. У працях науковців зазначено,
що технологічний алгоритм супроводу неблагополучної сім'ї складається з таких
етапів: визначення проблеми сім'ї, розробка плану, реалізація намірів та оцінка
результату.
Дисгармонія у неблагополучній сім’ї
пов’язана з проблематикою зумовленою загальною кризою сім’ї, яку відзначають педагоги,
психологи, соціологи, демографи. Ця криза є доволі поширеною, виявляється у
кількісних (зменшення показників народжуваності дітей, значна кількість
розлучень, проблемних сімей) та якісних показниках (трансформація суспільних та
сімейних цінностей, ослаблення виховної функції сім’ї, психологічні проблеми
членів сім’ї тощо). Очевидно, що за таких
умов необхідними є ґрунтовні дослідження сучасної сім’ї та пошук ресурсів для
подолання негативних явищ.
Водночас, як вказують деякі дослідники, сім’я як
система, суспільний інститут переживає сьогодні своєрідну “вікову кризу”:
відбувається перехід сім’ї як системи, що функціонує, на якісно інший рівень.
Оскільки в сучасних умовах матеріальний фактор перестає бути відповідальністю
виключно чоловіка за виживання сім’ї, відбувається закономірний перехід з
одного етапу розвитку (патріархату) на інший (біархат). При цьому домінуючими
стають функції задоволення більш високого рівня потреб
емоційно-інтелектуальної, сфери.
Також
в останні десятиліття відбулося усвідомлення того факту, що сім’я є одним з
вирішальних чинників становлення та розвитку особистості. Так, багато
психологів і психотерапевтів розглядають психологічні проблеми чи навіть
психічні розлади особистості, соматичні захворювання як функцію
внутрішньосімейної взаємодії. Ці ідеї розвиваються насамперед представниками
сімейної системної психотерапії. Так, В.Сатир зазначає, що подружні стосунки
являють собою стрижень для формування інших стосунків у сім’ї; дисгармонійні
стосунки між батьками обов’язково відбиваються на їхній батьківській функції. На
думку К.Вітакера, те, що сім’я звичайно приходить до терапевта з проблемою
якогось одного її члена, повинно розглядатися лише як “вхідний квиток”. В
процесі терапії необхідно розширити уявлення про те, у чому саме полягає
проблема, і представити цю проблему як функцію внутрішньосімейної взаємодії.
На сьогодні дослідження сім’ї в Україні, практична
робота з сім’єю є доволі популярним напрямком психологічної науки і практики, особливо
порівняно з попередніми роками, коли ця проблема знаходилася на периферії
наукової думки. Так, зростають – як
кількісно, так і якісно – установи та організації, що займаються проблемами
сім’ї на державному рівні. Це насамперед установи, які реалізують державну
політику допомоги сім’ї (Центри соціальних служб для молоді, відділи сім’ї та
молоді, Служба у справах неповнолітніх). Діяльність недержавних фондів,
організацій (Спілка захисту сім’ї та особистості, Центр екології сім’ї та ін.)
також робить вагомий внесок у сферу практичної допомоги сім’ї та наукових
досліджень. Ґрунтовними психологічними та соціально-психологічними
дослідженнями проблем сім’ї займаються такі провідні наукові установи, як
Державний інститут проблем сім’ї та молоді, Інститут психології України,
Інститут соціальної і політичної психології України, Інститут проблем виховання
України.
Як
показує аналіз, психологічні дослідження сім’ї ведуться у таких площинах:
Батьки – діти:
різні аспекти сімейного виховання (зокрема сучасні тенденції у сімейному
вихованні, позиції батьків, гендерні стереотипи у сімейному вихованні),
взаємовплив між поколіннями. Доволі поширеними є
дослідження, які розглядають вплив сім’ї на становлення тих чи тих
особливостей, властивостей дитини. Так, окремі дослідження свідчать про те, що
причини дитячої злочинності, девіантної або залежної поведінки, інших
негараздів значною мірою зумовлені несприятливою сімейною ситуацією –
асоціальним способом життя батьків, бездоглядністю дитини, наявністю конфліктів
або сімейного насильства, емоційним неприйняттям дитини, фрустрацією її базових
потреб.
Стосунки між
шлюбними партнерами, їх розвиток на різних етапах подружнього життя та вплив на
загальну сімейну динаміку: адаптація шлюбних партнерів у молодій сім’ї,
подружні конфлікти, кризові періоди та ресурси сім’ї у їх подоланні, розвиток
стосунків між членами подружжя, дослідження нетипових сімей (порівняння
громадянського шлюбу з традиційним, різновікові шлюби, проблемні сім’ї тощо).
Дослідження цього напрямку свідчать про те, що
сьогодні трансформується, розширюється розуміння сутності та розуміння різних
феноменів, наявних у сімейно-подружньому житті. Зокрема,
дослідження психологів свідчать, що у 80–85% сімей постійно відбуваються
конфлікти, в 15–20% наявні сварки через різні причини. При цьому доведено, що
подружні конфлікти відіграють ключову роль у сімейних стосунках, оскільки
представляють собою спосіб вираження і подолання суперечностей, що лежать в
основі такої складної системи, як сім’я. Також змінюється ставлення до
розлучення як до події, що має виключно негативне значення.
На
окрему увагу заслуговує постановка і дослідження проблеми сімейного насильства,
до якої зараз спостерігаємо значний суспільний і науковий інтерес. Зауважимо,
що ця проблема потребує подальшого поглибленого вивчення різних чинників
насильства, зокрема психологічних факторів, передумов, а також можливостей
запобігання цьому явищу.
Сім’я як цілісна система: порушення поведінки, нахилів
дітей, психологічні, психосоматичні проблеми когось із членів сім’ї як функція
внутрішньосімейної взаємодії. В межах цього напрямку активно розробляється
методологія практичної допомоги сім’ї, досліджується ефективність різних
підходів, технік психокорекційної роботи.
Сім’я як
соціальний інститут: функції ретрансляції соціальних цінностей, настанов,
передача соціокультурного досвіду, етнопсихологічні особливості сімей. Цей
напрямок охоплює більшою мірою філософські, культурологічні,
соціально-психологічні аспекти.
Сучасні
трансформації інституту сім’ї: статеворольова демократизація (в основному, за
рахунок розширення статеворольового репертуару жінок), поступовий перехід від
патріархату до біархату, зміна домінуючих функцій сім’ї. Менше представлені
дослідження сімей у контексті соціального розшарування суспільства та його
впливу на структуру сім’ї, її функції.
За
даними Т. В. Буленко, найпоширенішими проблемами розвитку
сучасної сім’ї в Україні є наступні:
- порушення механізму
адаптації сім’ї до динамічних процесів у суспільстві;
- послаблення
захисної функції сім’ї (як матеріальної, так і психологічної);
-
структурно-функціональна трансформація сім’ї за невизначеності або
суперечливості сімейних ролей;
- зниження значення
сім’ї в системі життєвих цінностей особистості з подальшою переорієнтацією
значної частини молоді на позашлюбні стосунки або повторний шлюб;
- погіршення
дитячо-батьківських взаємин, зумовлене невідповідністю та закостенілістю
батьківських норм;
- стійка орієнтація
подружжя на малодітну сім’ю;
- загострення
суперечностей між партнерами в орієнтації сім’ї на демократичний (з боку жінок)
або патріархальний (з боку чоловіків) розвиток;
- дисфункціональний
розвиток сім’ї, ознаками якого є: тенденція до домінування, боротьба за владу
обох партнерів, неузгодженість рольової поведінки, негнучкість сімейних норм,
маніпуляція партнером, дітьми, ігнорування потреб, почуттів членів сім’ї,
конфліктна взаємодія;
- ускладнення
сімейної адаптації молодого подружжя внаслідок неадекватних дошлюбних
очікувань, завищених вимог до партнера;
- нестабільність життєвих
планів в умовах економічної нестабільності.
Сім’я – це природна група, в якій з часом виникають
стереотипи поведінки. Ці стереотипи створюють структуру сім’ї, яка визначає
функціонування її членів, окреслюючи діапазон можливих варіантів їхньої поведінки
та спрощуючи взаємодію між ними (С. Минухін). Життєздатна структура сім’ї
необхідна для виконання головних задач сім’ї – підтримувати індивідуальність,
водночас створюючи відчуття єдності, належності до цілого. Як правило, члени
сім’ї не відчувають себе частиною сімейної структури. Кожний партнер вважає
себе самостійною одиницею, яка взаємодіє з іншими самостійними одиницями.
Кожний усвідомлює, що він впливає на поведінку партнера. Одне з життєво
важливих завдань подружньої підсистеми – вироблення меж кожного з членів
подружжя, які залишають йому територію для задоволення власних психологічних
потреб.
Власні міркування з даного питання надіслати
на електронну почту: blalla2002@ukr.net
Комментарии
Отправить комментарий