МАН Для учениці 9-А класу заняття 05.05.
Загальна
характеристика підліткового віку
Підлітковий
вік — це один з
найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього
подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється,
що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.
Загальна характеристика підліткового
віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі
домінують ідеї статевого дозрівання і пошуку ідентичності, в когнітивних
теоріях — зростання розумових здібностей, в діяльнісному підході — змін
провідної діяльності. Однак, всі ці і багато інших підходів об'єднує те, що в
них існують загальні показники, які характеризують даний вік. Вони визначаються
численними соматичними, психічними і соціальними змінами.
В підлітковому віці відбувається
втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні
привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження:
різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш
реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та
прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини.
Ще на початку століття Л.С.
Виготський у широко відомій на той час книзі "Педологія підлітка"
запропонував об'ємне розуміння підліткового віку, яке зберігає свою значущість
і в сучасний період. Суть його полягала в наявності трьох точок дозрівання, які
не співпадають одна з одною. Статеве дозрівання, на думку вченого, починається і
закінчується раніше, ніж наступає кінець загальноорганічного розвитку підлітка,
і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного
становлення. Графічно Л.С. Виготський зобразив це у вигляді трикутника,
вершинами якого слугували визначені точки дозрівання: статевого (s),
загально-органічного (з) і соціального (с).
Схема 5.1.
Взагалі життєві етапи розвитку
людини включають три часові модальності: хронологічний, соціальний та
історичний вік. Перший відображає розвиток когнітивного, соціального, статевого
та інших планів у онтогенезі. Другий — систему норм, соціальних вимог і правил
поведінки, що засвоюються у певному віці конкретного суспільства. Третій —
положення людини в тих чи інших вікових групах, які послідовно розвиваються в
ході історії.
В сучасних умовах стало очевидним,
що життєвий досвід підліткового віку, його домінуючі цінності і норми поведінки
набули історичних змін. За короткий історичний період в нашому суспільстві
відбулися глибинні зміни в різних сферах життя, які вплинули на процес
становлення підростаючої особистості. В результаті на очах сучасного покоління
відбулася суттєва перебудова загальної спрямованості особистості підлітка.
У наукових дослідженнях психологів
установлені цікаві факти, що стосуються меж підліткового віку. Якщо в 50-х
роках перехідний момент в уявленнях про майбутнє, вибір майбутньої професії
спостерігався і був актуальним для підлітків 15 років (Л.І. Божович), в 60-х —
17 років (Н.І. Крилов), то в 80-х і 90-х — це рубіж 13 років (Н.Н. Толстих).
Таку розбіжність результатів можна пояснити зміною соціальної ситуації розвитку
поколінь підлітків. Це підтверджує як історичну, так і соціальну обумовленість
розвитку особистості підлітка і вказує на відсутність стабільних меж даного
віку. В розвинутих країнах світу останнім часом спостерігається тенденція до
поступового збільшення тривалості цього періоду життя. За сучасними даними він
охоплює майже десятиліття — від 11 до 20 років. Але суб'єктивна середня
тривалість підліткового віку в різних країнах коливається в діапазоні, від 4 до
7 років і залежить від соціального становища молодої людини і тривалості її
освіти.
Основна проблема встановлення
тривалості підліткового віку в процесі індивідуального розвитку полягає у визначенні
своєї межі. Більшість вчених прийшла до думки, що його початок пов'язаний з
появою перших статевих ознак. Закінчується підлітковий вік з входженням людини
в світ дорослих. Однак загальноприйнятих критеріїв досягнення дорослого статусу
не існує. Вчений-дослідник даного віку М. Кле у зв'язку з цим зазначає, що
підлітковість — спосіб існування, який виникає з початком пубертату і
закінчується тоді, коли індивід досягає незалежності у своїх вчинках, тобто
коли він дозрів емоційно, соціально і володіє мотивацією до виконання ролі
дорослого.
В традиційній класифікації
підлітковим прийнято вважати період розвитку індивіда від 10—11 до 14—15 років.
У психологічній літературі навколо даного віку існує широка термінологія, яка
має цілий синонімічний ряд: "критичний вік", "критичний
період", "зламний вік", "перехідний вік".
Підлітково-знавці схиляються до думки, що лише останній термін адекватно
визначає суть тих явищ, які протікають у цей період. "Перехідний вік"
характеризується якісними змінами, що виникають у психіці дитини на стику двох
віків і визначається зміною новоутворень. У перехідний від дитинства до
дорослості період індивід проходить великий шлях у своєму психічному розвитку:
через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні
сходження до "придбання" почуття особистості.
"Підйоми" і
"падіння" в цьому віці обумовлені якісними змінами, які, з одного
боку, супроводжуються появою у самого підлітка значущих суб'єктивних труднощів
різного порядку, а з іншого — виникненням об'єктивних перешкод при його
взаємодії з довкіллям. Така варіативність змін пов'язана з протиріччями
підліткового віку. У двотомній книзі Ст. Холла, якого вважають засновником
психології перехідного віку, таких протиріч нараховується біля дванадцяти. У підлітків
висока активність може призвести до раптового знесилення, шалена радість
змінюється смутком, впевненість у собі переходить у зніяковіння, егоїзм
чергується з альтруїстичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими
спонуканнями, пристрасть до спілкування — замкнутістю в собі, тонка чутливість
переходить в апатію, жива зацікавленість — у розумову байдужість, прагнення до
читання — в зневагу до нього, устремління до нового, до реформувань — в любов
до стандартів, шаблонів, захоплення спостереженнями — в безконечні
розмірковування. Л.С. Виготський підкреслював те, що таких протиріч можна було
б віднайти у підлітків ще у двадцять разів більше.
Сучасні дослідники підліткового віку
зійшлися у важливості визначення одного протиріччя. З одного боку, підлітковість
— це вік соціалізації, врощування в світ людської культури та суспільних
цінностей, а з другого — це вік індивідуалізації, відкриття та утвердження
власного унікального і неповторного Я.
На полярних полюсах даного
протиріччя, як на гойдалці, розгойдуються всі підлітки, хоч у кожного з них ці
полюси мають різний ступінь виразності. Більше того, в різні історичні часи
саме суспільство по-різному "розгойдує гойдалку", піднімаючи вгору то
цінність індивідуальності, то цінність суспільства. А підлітки найбільш чутливо
схоплюють ці коливання, відбиваючи все у своїй свідомості, поведінці,
спілкуванні, діяльності.
Підлітковий вік, як суперечливий
вік, є часом досягнень і часом певних втрат. Підліткові досягнення пов'язані зі
стрімким нарощуванням знань, умінь, становленням моральності і відкриттям
"Я", опануванням нової соціальної позиції. Підліткові втрати
корелюють зі зникненням дитячого світосприймання, безтурботливого і
безвідповідального способу життя, що пов'язано з сумнівами у собі, у своїх
здібностях, з пошуками правди у собі та в інших людях. Крім того, досягнувши
періоду статевого дозрівання, підліток потрапляє в суперечливе становище: він
вже не дитина, але ще не ствердився в культурі дорослих.
Комментарии
Отправить комментарий