Заняття для учениці 10-А класу – учасниці МАН з написання наукової роботи. Ми продовжуємо досліджувати тему самоактуалізації та мотивації до наавчання старшокласників.
Старшокласника традиційно прийнято розглядати як особу, що „стоїть на порозі" дорослого життя, сповненого планів та сподівань, зверненого у майбутнє . Перспективу у часі, як план уявлень про майбутнє життя, автори розглядають як одну з центральних у старшому шкільному віці інстанцій, що опосередковує діяльність людини, що впливає на зміст та функціонування мотиваційно-потребової сфери особистості .
Аспект професійних планів та намірів випускників середніх шкіл неодноразово й у різних контекстах досліджувався педагогами, психологами, соціологами . Вперше виникаючи у підлітковому та ранньому юнацькому віці, життєвий план відіграє надзвичайно важливу роль у становленні мотиваційно-потребової сфери, піднімаючи особистість на новий, більш високий рівень розвитку .
Навчальна діяльність школярів старшого шкільного віку тісно пов'язана з обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів . Як стверджує Є .П. Ільїн, половина випускників вже має сформований основний та резервний професійні плани . Щоправда, обирання професії може мати не чітко визначене розуміння свого майбутнього місця в житті, а відбуватися або під примусом батьків, або з прикладу товаришів, або під впливом тимчасового інтересу . До того ж, в складних економічних умовах сьогодення обирання професії може відбуватися або під впливом ситуативних економічних факторів (підліток обирає професію задля скорішого заробітку ), або під впливом "матеріального престижу" конкретної професії .
Відповідно до цього змінюється і мотивація навчальної діяльності . Якщо підлітки обирають професію відповідно до своїх уподобань та інтересів до окремих навчальних предметів, то молодші юнаки вже обирають предмети відповідно до майбутньої професії . Таким чином простежується велика вибірковість пізнавальних мотивів, що може призвести до суттєвого зниження інтересу до окремих предметів на користь майбутніх спеціалізованих знань .
Учбово-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання ) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного й творчого мислення . Старшокласників цікавить участь у шкільних наукових суспільствах, застосування дослідницьких методів на уроках . Разом з тим їх залучають і шляхи підвищення продуктивності (результативності ) пізнавальної діяльності, про що свідчить їхній інтерес до посібників про культуру й раціональну організацію розумової праці . Видимо, у цьому віці можна говорити про появу єдності процесуальної й результативної мотивації навчання .
Істотно розвиваються мотиви й способи самоосвітньої діяльності . На цьому етапі самоосвіти домінують далекі цілі, пов'язані з життєвими перспективами, вибором професії й самовихованням . Ці мотиви й мети самоосвіти викликають принципово нові способи самоосвітньої діяльності :
усвідомлення школярем особливостей своєї навчальної діяльності й особистості, співвіднесення їх з вимогами суспільства, оцінка цих особливостей і їхнє перетворення, пошук і вироблення нових способів пізнавальної діяльності, вироблення нових особистісних позицій, усвідомлення самоосвіти як особливої діяльності, співвідношення завдань і способів самоосвіти, розгорнуті самоконтроль і самооцінка, що виражаються в самоплануванні й розумному самообмеженні своєї діяльності . На цьому етапі розвитку школяра самоосвіта може зливатися із самовихованням . У школярів зростає у зв 'язку із цим інтерес до таких форм навчальних занять, де самоконтроль і самооцінку своєї навчальної праці виконують вони самі, а не тільки вчитель .
Соціальні позиційні мотиви, що складаються у відносинах з оточуючими, також змінюються . Відносини з однолітками продовжують грати для учнів велику роль, неприйняття старшокласника в класному колективі викликає незадоволеність, занепокоєння, негативні емоції . Відносини із учителем у старших класах школи стабілізуються . Майбутнє закінчення школи, іспити підсилюють ділову орієнтацію школярів у відносинах із учителем . Разом з тим зростає прагнення школярів до поважних форм контролю з боку вчителя . У ряді випадків зростає вимогливість і критичність старшокласників стосовно вчителя . У цьому віці, як ніколи, велика виховна роль особистості вчителі .
Претензії на самостійність старших школярів відрізняються від таких же претензій у підлітків . Підлітки звичайно прагнуть до самостійності в навчанні, у виборі друзів і занять по інтересах, у розподілі вільного часу . Старшокласники ж претендують на самостійність у більше відпо відальних сферах життя, які пов 'язані з визначенням планів на майбутнє, з життєвими перспективами, з оцінками тих або інших суспільних явищ .
Мотиви отримання позитивних оцінок змінюються, стають адекватними . М олодші юнаки сприймають оцінку як критерій своїх знань, оцінка заради оцінки втрачає свою спонукальну роль, замість неї основним мотивом навчання стає прагнення до знань .
До цього слід добавити, що чим старші школяри, тим меншу кількість мотиваторів вони називають в якості стимулів своєї поведінки . Це свідчить про те, що під впливом формуючугося стійкого систематизованого світогляду у них виникає чітка ієрархізована структура мотиваційної сфери, яка в достатній мірі виражає їх повністю інтеріоризовані мотиви, погляди та переконання .
Таким чином, найбільш характерною є мотивація, направлена на власну особистість, Я старшокласників . Друге місце займає мотивація спілкування, і нарешті третє місце належить діловій мотивації, пов'язаній з реалізацією учбових та інших задач . Одночасно окреслюється тенденція до відносного зростання від 9 до 10 класу ділової мотивації за рахунок деякого зниження мотивації спілкування . Носіями цієї тенденції виступають перш за все юнаки, в той час як дівчата консервативно утримують пріоритет збереження значущост і мотивації спілкування .
Власні міркування з даного питання надіслати на електронну почту: blalla2002@ukr.net
Комментарии
Отправить комментарий