Цикл занять для вчителів, батьків та учнів на «годинах психолога»:
”Попередження в учнівському середовищі агресії, булінгу, насильства, цькування, цинізму, байдужості“Чому ж зростає кількість випадків
насилля серед дітей?
Останнє десятиліття є особливим
періодом розвитку та становлення нашої держави. В такий час сім’я, як ніколи,
відіграє важливу роль у суспільстві. Батьки передають дитині ті суспільні норми
та моральні цінності, котрі прийнятні для них самих. Власне, батьки є першими і
найважливішими моделями стилю життя, розв’язання проблем, носіями
комунікативних навиків. Батьки формують відношення до праці, до цінностей, до
самого себе, до інших людей. Тому сім’я є першим і найважливішим середовищем
виховання дитини.
Україна – є державою, що переживає
цілий ряд реформ: економічних, політичних, соціальних. Водночас потерпає від
жорстокого політичного сусіда. В цей період різко зростає кількість сімей, які
живуть за рахунок різноманітних соціальних допомог.
Така досить нова для багатьох родин ситуація впливає як на погіршення
економічної ситуації, так і призводить до сильних емоційних переживань у членів
сім’ї, нерідко викликають напруження та стреси. Частина суспільства, на жаль,
не змогла пристосуватись до крокуючих змін.
У той час коли батьки переймаються
побутовими труднощами занадто
багато дітей сьогодні відчувають себе абсолютно самотніми та беззахисними.
Вони живуть в нестабільний час і в нестабільній родині (розлучення батьків,
страх дорослих втратити роботу, фінансові труднощі в сім'ї...). Школа ж,
точніше, безперервні зміни в системі її вимог роблять дітей ще більш
невпевненими. І вони захищаються від всіх і відразу. Захищаються так, як
уміють. І це може проявлятись у
насиллі.
Що ж
таке насильство?
Насильство – це будь-які
умисні дії однієї людини по відношенню до іншої, якщо ці дії порушують права й свободи
людини, наносять їй фізичну, моральну чи психічну шкоду.
Жорстоке поводження з дітьми і зневага
їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є
серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й
загроза її життю чи навіть є причиною смерті. .
Закон розрізняє 4 типи насильства: фізичне, сексуальне,
психологічне, економічне
Фізичне насильство – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.
Отже, яка поведінка підпадає під
цей типи насильства?
дитина є об’єктом фізичного насилля,
якщо:
- її
пхають чи штовхають;
- б’ють
по обличчю;
- смикають
за волосся;
- б’ють
ногами чи руками;
- силою
примушують залишатися на місці;
- душать;
- кидають
її речі;
- залишають
у небезпечному місці.
Психологічне насильство – пов’язане з дією однієї особи на психіку іншої шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування.
дитина є об’єктом психологічного насильства,
якщо:
- її
почуття ігноруються;
- всі
рішення приймаються за неї;
- дитині
не висловлюють подяку чи ніжність маючи на меті таким чином вас покарати;
- її
постійно критикують, кричать, обзивають;
- контролюють
всі її дії;
- принижують
публічно чи наодинці;
- висміюють
її переконання, релігію, расу чи походження;
- маніпулюють
нею за допомогою брехні та протиріч;
-
залякують.
Сексуальне насильство – протиправне посягання на
статеву недоторканність дитини, а також дії сексуального характеру по відношенню
до неповнолітнього .
Отже, яка поведінка підпадає під цей типи насильства?
Дитина є об’єктом сексуального насильства,
якщо :
- вона
чуєте принизливі зауваження щодо своєї статі;
-
обзивають сексуальними словами;
- змушують
зняти одяг;
- торкаються
вас неї, так що вона себе почуває ніяково;
- примушують
займатись сексом;
- наполягають,
щоб вона одягалась відкритіше.
Економічне насильство – умисне позбавлення одним членом сім’ї житла, забирання їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право.
Дитина є об’єктом економічного насилля,
якщо:
- вас
виганяють із власного житла;
- не
дають зумисно їжі, одягу;
- не
дають коштів, на які маєте право згідно
із законом.
- забирають кошти силоміць.
Окрім сімї, школи та вулиці величезну кількість інформації дитина черпає з
ТВ. Інша справа, якби транслювались
тільки корисні пізнавальні, виховуючі програми.
У засобах массової інформації іде якась пропаганда культу насильства та жорстокості. Адже часто
по телевізору йдуть несумісні з цінностями сьогодення фільми, які пропагують
насильство. Це так звані «бойовики», сплеттер (жанр фільмів жахів, де акцент
спеціально робиться на реалістичну демонстрацію крові, внутрішніх органів
людини і т. д.), порнофільми, які наша молодь намагається наслідувати.
Та окремий слід
залишає всесвітня мережа- інтернет. І доступ дітям – вільний. Чи не є це причинами,
які впливають на молодь, підбурюють їх до непотрібних, недобрих справ?. Адже дитяча
психіка дуже вразлива.
Ще одна
складова поширення насилля – комп’ютерні ігри як один із основних подразників
психіки молоді. Гострою залишається проблема функціонування комп'ютерних
клубів, впливу комп'ютерних ігор, які містять елементи насильства та
жорстокості, на свідомість дітей. Ці ігри теж пропагують культ насильства, адже
діти грають в так звані «стрілялки», намагаючись убити, без жалю, противника.
Факти вражають: «Тринадцятирічний хлопчик, наслідуючи «героя» з
Інтернету облив себе пальним і підпалив».Як наслідок: 70% опіків та тривале
лікування.(грудень, 2016року)
За всім цим
повинна слідкувати держава, щоб зменшити чи взагалі унеможливити вплив всього
цього на дітей. Не буде жорстокості - не буде кого наслідувати, не буде для
чого записувати акти знущань на відео, щоб потім похизуватись в інтернеті чи
перед друзями. Але для цього потрібна ефективна діяльність органів
правопорядку, тому що на них цю функцію покладено, вони мають право здійснювати
вплив і виявляти правопорушників.
Отже, зупинимось на шкільному насиллі, боулінгу.
Булінг в школі: що це таке і як з ним боротися
Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма психічного насильства у вигляді травлі,
бойкоту, насмішок, дезінформації, псуванню особистих речей, фізичній розправі
тощо.
Булінг – це цькування однієї дитини іншою,
агресивне переслідування, яке часто поширене в школах.
«Булінг» –
це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати
шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі
для іншої особи.
Булінг
виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил.
Наслідки
булінгу виходять далеко за межі школи і шкільного двору
Види боулінгу : шкільний булінг і
боулінг на роботі.
Булінг може виявлятися у багатьох формах.
Він може бути:
•
фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності
•
словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать,
раса або сексуальна орієнтація
•
соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток
•
в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими
• електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.
Булінг має місце тоді, коли існує дисбаланс сил між людьми.
Чи
конфлікт є те ж саме, що і булінг?
Іноді
люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі.
Конфлікт
виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок
або різні погляди. Конфлікт між учнями не завжди означає, що це є булінг. Діти
у ранньому віці вчаться розуміти, що інші люди можуть мати іншу думку, ніж їх
власна, але розвиток цієї здатності сприймати іншу точку зору потребує часу, і
цей процес продовжується до початку повноліття.
При конфлікті кожна особа вільно висловлює свої погляди і дисбалансу сил немає. Кожна особа відчуває, що може вільно заявити свою точку зору. Те, як люди вирішують конфлікт, може зробити його позитивним або негативним.
Чому починається
булінг?
Випадки насильства серед учнів завжди
були частиною школи, однак зараз вони стають дедалі помітнішими. Початок
цьому дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли, наприклад, старші
діти відбирають у них мобільні телефони. Серед же дітей 11-15 років
поширені плітки, принизливі жарти та бойкот. Як ж відбувається психологічний булінг
у школі? вербальний
булінг, образливі жести, слова, залякування
ізоляція, вимагання, пошкодження майна.
За
словами психологів ,
цькування завжди починає одна людина для того, аби затвердити свій авторитет,
розважитися або отримати якусь вигоду.
–
Решта дітей, спостерігаючи за діями булера, або їх ігнорують, або обурюються та
намагаються втрутитися. Але бачачи, що жертва не чинить опір, а вчитель
їхню ініціативу не підтримує, діти відчувають безпорадність, і їхній настрій
може змінитися – від співчуття жертві до роздратування і байдужості.
Основні
ознаки
Нерівність сил агресора і жертви;
·
Повторюваність насильства;
· Гостра емоційна реакція жертви.
Найчастіше цькування відбувається в
школах, де діти апатичні і розчаровані, а їхня потреба у визнанні та розумінні
не задоволена.
Жертви та булери
Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на
те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами
стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться,
неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко
втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.
Булерами ж найчастіше
стають ті, хто
ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає
уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені
нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за
рахунок інших людей, доводити власну перевагу.
За
останні кілька місяців близько 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років
стикалися з проблемою цькування. І 48% з них нікому про це не
розповідали.
Іноді
це може довести дитину до думок про самогубство, і якщо вона не хоче розмовляти
з близькими людьми, то краще за все звернутися на телефон довіри (телефон
15-50, та з
мобільного - 067-133-15-50 )
Право дитини на захист від усіх форм насильства
гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»
Існують певні
ознаки за якими можна розпізнати булінг.
•
когось затискають в кутку приміщення ;
•
коли дорослий підходить до групки дітей вони,
замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність ( можуть обійняти «жертву»,
начебто все в порядку);
•
один з учнів не обирається іншими ( в ізоляції);
•
весь клас сміється над одним і тим же учнем;
•
прізвиська дуже образливі;
•
по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у
плямах ), в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі;
•
молодші школярі бояться зайти в туалет;
•
школярі після уроків не розходяться, когось чекають
біля школи .
Поведінка жертви виявляється за такими показниками:
Шкільні речі часто бувають розкидані по класу чи сховані.
На уроках веде себе боязливо, замкнений, коли відповідає, по класу
розповсюджується шум, сміх, коментарі.
Під час перерви, в їдальні, тримається осторонь інших, уникає ровесників і
старших школярів, намагається бути недалеко від вчителів.
Дитину ображають, дражнять, дають образливі прізвиська.
Добре контактує з вчителями і погано з ровесниками.
Запізнюється на уроки або пізно йде зі школи.
Під час групових занять дитину ігнорують або обирають останньою.
Що робити ?
Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію
самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Краще звернутися до
батьків, вчителів, або старших, яким дитина довіряє.
У разі, якщо над дитиною знущаються, ви, як педагоги, повинні уважно вислуховувати скарги дитини і ставитися до цього серйозно, а не просто відмахуватися словами Дай здачі.
Скажіть дитині:
•
Я тобі
вірю (це допоможе
дитині зрозуміти, що Ви зможете допомогти їй вирішити цю проблему).
•
Мені
шкода, що з тобою це сталося (це
допоможе дитині зрозуміти, що Ви намагаєтесь зрозуміти її почуття).
•
Це не
твоя провина (дайте
дитині зрозуміти, що вона не одинока в подібній ситуації: багатьом її
одноліткам доводиться спостерігати ріхні варіанти залякування та агресії в той
чи інший момент дорослішання).
•
Добре,
що ти сказав мені про це (це
допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись за допомогою
і підтримкою).
•
Я люблю
тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитні з надією подивитись у
майбутнє та відчути захист).
Повідомте
батьків. Завдяки
підтримці батьків та педагогів, дітям легше переживати проблеми в школі.
У
найкритичнішій ситуації варто залучити поліцейських, а батькам
дитини навіть подумати про
зміну місця навчання.
(Завдання, які
вирішує психолог)
- Допомогти
дитині розслабитися, зняти напругу.
- Допомогти
дитині проявити свої почуття. У жертви насилля це: почуття вини, агресія,
подавленість, розсіяність, душевний біль, страх.
- Допомогти
дитині відчути себе захищеним.
- Допомогти
дитині у формуванні адекватної самооцінки.
Свою роботу
з дітьми, що піддалося жорстокому поводженню і насильству, психологи будують по
наступних принципах: слухаю, розумію, співпереживаю.)
Що робити їз булером?
Вчителям же потрібно не показувати свою фізичну перевагу,
а поговорити з ним. Крім того, за витівками булера не можна спостерігати,
адже йому потрібні глядачі для того, щоб максимально проявити демонстративну
поведінку. При витівках на уроці можна спробувати відволіктися від заняття
і зосередити увагу на булері, спробувати залучити його до навчального процесу.
Однак
варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування,
адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо
вчасно звернути на неї увагу.
Дитячий психолог зі США Брукс Гіббс наводить приклади булінгу,
розігруючи діалоги з студентами на лекції їз
психології.
– Ти ідіот!
– Це дуже образливо!
– Наче мені не плювати!
– У тебе будуть проблеми!
– Звісно, коротишка…
Цькування може тривати, доки жертва булінгу
не буде остаточно емоційно розчавлена своїми образниками. Брукс Гіббс наводить приклад поведінки, яка
не дає можливості агресору продовжувати цькування.
Ти ідіот!
– Вважаєш, що я ідіот?
– Так.
– Так, іноді я роблю
дурниці, це правда.
– Ти завжди їх робиш.
– Знаю, ти така розумна,
тобі пощастило. Ти класна.
– Дякую, а ти ні!
– Ми це вже з’ясували. Розумієш, моє щастя
не залежить від того, вважаєш ти мене крутим чи ні. Я буду щасливим, навіть
якщо ти будеш мене ненавидіти.
Таким чином психолог пояснює принципи
домінантної поведінки, коли образник починає цькування, він отримує задоволення
від тієї негативної реакції жертви, якої він очікує: чим більше засмучується і
злиться об’єкт цькування, тим більше радіє образник. Тож Брукс Гіббс учить
дітей реагувати інакше на булінг, що нівелює в протилежної сторони бажання
вдаватись до подальшого цькування.Важлива річ у тому, що ця практика аж ніяк не
стосується випадків, в яких булінг переростає у фізичне насильство. Це злочин,
зазначає психолог, і тут зовсім інший механізм дії.
Що можуть зробити вчителі
Вирішальна роль у боротьбі з булінґом у школі належить
вчителям. Але впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки
керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських
організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:
·
Всі члени
шкільної спільноти повинні прийти до єдиної думки, що насильство, цькування,
дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання, і нетерпимість в
школі є неприйнятними.
·
Кожен
повинен знати про те, в яких формах може проявлятися насильство і цькування і
як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру
повинно бути включено в шкільну програму.
·
Спільно з
учнями мають бути вироблені правила поведінки в класі, а потім загальношкільні
правила. Правила повинні бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як
«не треба» поводитись. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
·
Дисциплінарні
заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана
мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на
особистість порушника правил.
·
Жоден
випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги.
Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є
неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання)
та більш суворою при повторних випадках агресії.
·
При аналізі
ситуації необхідно розібратися в тому, що трапилося, вислухати обидві сторони,
підтримати потерпілого і обов'язково поговорити з кривдником, щоб зрозуміти,
чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До
такої розмови варто залучити шкільного психолога.
·
В залежності
від тяжкості вчинку, можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати
записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у
позакласному заході.
·
Учням треба
пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає
кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву
насильства і за необхідності покликати на допомогу дорослих.
·
Необхідно
запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього
робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність,
бути тактовними.
·
Для
успішного попередження та протидії насильству необхідно проводити заняття з
навчання навичкам ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.
Світ без
насилля
Мій улюблений
світ – без насилля,
Без
жорстокості, болі і зла,
Де народом
заспівана пісня
Містять тільки
хороші слова.
Мій улюблений
світ без насильства,
Де немає
страждання й війни,
Де розквітла
калина барвиста
І голосінь не
почуєш сумних.
Мій улюблений
світ - це не казка,
А реальне,
щасливе життя,
Бо, звільнивши
наш світ від насильства,
Можна сміло іти
в майбуття.
І коли на
теренах країни
Без страждань
заживе кожне місто й село,
Скажуть люди
всієї країни
Україна – це світ де сіють добро.
§ Я дякую вам за вашу активність, і на
згадку про сьогоднішню зустріч я хочу розказати притчу.
Хизувався юнак своїм серцем не
зраненим, чистим,
І у захваті були всі люди від
дива того.
Та ось старець прийшов, своє серце з
грудей вийняв стиснув,
Воно було поранене, латане іншим
шматком.
І сказав той старий: моє
серце в стократ краще твого,
Ось відсутній шматок, то я другу
віддав в трудний час,
А оці всі дірки, віддавав по
шматочку для того,
Щоб покращити людям і їхнє злиденне
життя.
Зупинився юнак на старому завмерлим
поглядом,
Відірвав з свого серця шматочок і
старцю подав,
Враз душа засвітилась, і рана
немовби заштопана
Прикипіла шматочком старечого серця,
й додав:
Як приємно комусь своє серце з
любов’ю віддати,
А раніше воно любувалось в холодній
красі,
Я тепер зрозумів, що для серця
потрібно шукати,
Твоє серце найкраще, – на старця він
очі підвів.
Ти навчив мене жити, теплом твого
серця зігрітий,
Хочу рвати я серце своє для людей на
шматки,
Хочу бути корисним і від того душею
радіти.
Розумію, краса, та що в тобі в
середині є.
Комментарии
Отправить комментарий