Підлітковий селфхарм або як давно вашу дитину дряпає кішка?

 МАН Заняття з ученицею 10-А класу 05.04.22.

Пам’ять як психічний процес. Діагностика пам’яті. Механізми запам’ятовування і забування.

Мета: дати визначення пам’яті як психічного процесу 

Інформаційне повідомлення 

1. Пам’ять як психічний процес.

       Наш мозок має дуже важливу властивість. Він не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, але і зберігає накопичує її. Кожного дня ми дізнаємось багато нового, з кожним днем збагачуються наші знання. Все, про що дізнається людина, може бути надовго збережено в «комірчинах» її мозку.

       Пам’ять – це запам’ятовування, збереження і подальше відтворення людиною її досвіду (учні записують визначення у зошити).

       У древніх греків була богиня пам’яті Мнемозина, і вони її вважали матір’ю дев’яти муз, які  були покровительками всіх відомих в той час наук та мистецтв. Ім’я цієї богині дало назву пам’яті. У сучасних наукових працях можна прочитати вислови: «мнемічне направлення», «мнемічна задача», «мнемічна діяльність». Все це про пам'ять. Виникнення людської пам’яті древні греки пов’язували з іменем одного із найпрекрасніших героїв, Прометея. Цей юнак не тільки подарував людству вогонь. 

       2. Значення  пам’яті в житті людини дуже велике.

       Абсолютно все, що ми знаємо, вміємо, є наслідком здатності мозку

 запам’ятовувати і зберігати в пам’яті образи, думки, пережиті почуття, рухи та їх системи. Людина, позбавлена пам’яті, як вказував І.М.Сеченов, вічно знаходилась би у положенні новонародженого, була б істотою, не здатною чомусь навчитись, чимось оволодіти, а її дії визначались би лише інстинктами.

       3. Які ж фактори впливають на нашу пам’ять?

       Людина запам’ятовує найбільш міцно ті факти, події та явища, які мають для неї, для її діяльності особливо важливе значення. І навпаки, все те, що має невелике значення, запам’ятовується значно гірше і швидко забувається. Велике значення при запам’ятовуванні мають стійкі інтереси особистості.

       На запам’ятовування сильно впливає емоційне ставлення людини до того, що запам’ятовується. Продуктивність пам’яті багато в чому залежить і від вольових якостей людини. Таким чином, пам’ять пов’язана із особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси своєї пам’яті та керує ними, виходячи із тих цілей та задач, які ставить у своїй діяльності.

        4. Механізми запам’ятовування і забування.

        Нерідко пам’ять порівнюють з якоюсь технічною моделлю, наприклад із

Магнітофоном. З чого починається його робота?

       Отже, пам'ять починається із запам’ятовування  - на плівку заноситься якась інформація. Ці образи, слова, враження повинні утримуватись, залишитись: в психології пам’яті цей процес так і називають – збереження. Ми включаємо касету, і музика, що була колись записана, звучить. Відбувається відтворення. Інформацію, що нам вже непотрібна, ми стираємо із плівки. В пам’яті теж є такий очисний процес – забування.

       Збереження – це утримання вивченого в пам’яті, тобто збереження слідів та зв’язків у мозку. Забування – зникнення із пам’яті, тобто процес згасання, ліквідації, «стирання» слідів, загальмування зв’язків. Ці два процеси протилежні за характером (учні записують визначення у зошити).

       Взагалі забування – природний і необхідний процес. Якби ми не мали здатності забувати, наша пам’ять була б заповненою масою дрібниць, непотрібних деталей, фактів, подробиць. А забування дає можливість мозку звільнятися від зайвої інформації.

       5. Види пам’яті розрізняють в залежності від того, що запам’ятовується, як запам’ятовується і наскільки довго запам’ятовується.

В основу класифікації пам’яті покладені три основні критерії:

1) об’єкт запам’ятовування, тобто те, що запам’ятовується. Що ж запам’ятовується людиною? Предмети і явища, думки, рухи, почуття. Відповідно цьому розрізняють такі види пам’яті, як образна, словесно-логічна, рухова (моторна) та емоційна;

2) ступінь вольової регуляції пам’яті. З цієї точки зору розрізняють довільну та мимовільну пам’ять;

3) як довго зберігається в пам’яті. Тут мають на увазі короткочасну, довготривалу та оперативну пам’ять.

Образна пам’ять – це запам’ятовування, збереження та відтворення образів предметів та явищ дійсності, які раніше сприймалися ( підвиди – зорова, слухова, нюхова, тактильна, смакова).

Словесно-логічна пам’ять – виражається у запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні думок, понять, словесних формулювань.

Рухова ( моторна) пам’ять проявляється у запам’ятовуванні та відтворенні рухів та їх систем.

Емоційна пам’ять – пам’ять на почуття, що переживались.

Якщо не ставлять спеціальної мети запам’ятати та пригадати матеріал і останній запам’ятовується ніби сам собою, без вольових зусиль, то це пам’ять мимовільна.

Якщо ставлять спеціальну мету запам’ятати, використовують вольові зусилля, то це пам’ять довільна.

Короткочасна пам’ять – процес невеликої тривалості ( кілька секунд чи хвилин), але достатній для точного відтворення подій, які щойно відбулися, предметів та явищ, які були щойно сприйняті.

Довготривала пам’ять характеризується відносною тривалістю та міцністю збереження матеріалу, що був сприйнятий.

Оперативна пам’ять – запам’ятовування деяких відомостей на  час, який необхідний для виконання операції, окремої частини діяльності.

(Інформація подається учням у вигляді роздаткового матеріалу).

Практична робота.

Дослідження обсягу логічної та механічної пам'яті.

V. Підсумок уроку.

-   Про що нове та цікаве ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

-   Які фактори впливають на процес запам’ятовування?

-   З якими видами пам’яті ви сьогодні познайомились?