Підлітковий селфхарм або як давно вашу дитину дряпає кішка?

 

Етична бесіда на тему:

“Про культуру поведінки”

Поговоримо, діти, про культуру, про те, як треба звертатися до людей, щоб кожному було приємно з вами спілкуватись, і щоб про кожного з вас люди могли сказати, що ви — людина вихована, культурна. Для цього треба вміти поводитися серед людей, знати правила поведінки, вживати у своїй мові «чарівні слова», які додають чарівності кожній людині, котра їх вживає.

— Дядьку, а скажіть, скільки годин!

— А скільки тобі треба? — сердито відказує той і простує далі, не зупиняючись, бо не хочеться продовжувати розмову з такою невихованою дитиною. А з голови не виходить думка: «Чи їх у школі не вчать, чи батьків у тих дітей нема, що вони і звернутись до людей не вміють?»

Аж назустріч знову біжить гурт хлопчаків і один звертається до того ж чоловіка.

— Добродію, вибачте, скажіть, будь ласка, котра година? — і усміхнено дитя дивиться на чоловіка. Він зупинився, глянув на годинник.

— Друга година, хлопчику! — посміхнувся і собі чоловік до дитини, ніби світліше стало на душі у нього.

— Дякую щиро! — та й побіг далі.

А чоловік подумав: «Ні, не все ще втрачено, є ще мудрі і виховані діти. Значить, у школі їх вчать і у сім’ї все у них добре».

І я спостерігаю за дітьми і теж не раз дивуюсь, чому одні діти чемні та виховані, а другі — неначе з іншої планети звалились. І навіть в одному класі вчаться, а поводяться по-різному. Це вже залежить тільки від самих дітей, від їх мудрості, свідомості, вихованості, самовиховання і від сім’ї, звичайно.

Культура мови — це загальноприйнятий мовний етикет: звертання до людей, які прийняті в суспільстві, вітання, прощання, побажання та ін. їх є не так уже й багато, але відіграють вони неабияку роль, мають велике значення у житті кожного. Тому треба це добре знати, вміти поводитись між людьми так, щоб усім було приємно. І працювати над собою треба з раннього дитинства, щоб слова ці добре засвоїти і вживати їх автоматично, не замислюючись. Щоб це стало доброю звичкою.

Ви хочете дізнатись, як до кого звертатись, правда? О, це дуже цікаво! Звичайно, до дітей, яких ви знаєте, треба звертатись по імені: Оленко, Тетянко, Сергію, Володю — так само, як би ви хотіли, щоб до вас звертались, зрозуміло? А не: «Лєнка», «Танька», «Сєрий», «Володька»! Ні, так звертатися не можна ні в якому разі! Це добре запам’ятайте. Такі звертання свідчать про те, що ви не тільки невихована людина, а ще й безграмотна. Зараз хтось із вас обов’язково скаже, що деякі діти саме так до вас і звертаються, тому й ви їм відповідаєте так само. А цього робити не треба, хай вони від вас переймають добре, а не ви від них погане. Хай від вас вчаться правил культурної поведінки. Не йдіть у них на повідку, ви ж люди, а не собачки. Врешті-решт, діти зрозуміють, як треба говорити, щоб ви на них реагували, і звертатимуться до вас так, як ви того хочете, поясніть їм, що до чого. Учіться самі культури і вимагайте того від інших. За це вас поважатимуть і дорослі, і ваші однолітки.

Діти, звертаючись до людей, примірюйте завжди до себе слова і вчинки і думайте: «А як би мені було, що б я відчував, коли б до мене так звернулись, як оце я роблю?» У великій книзі Біблії, яка проіснувала багато століть і досі дає людям мудрі поради, є таке золоте правило: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви». Євангелія від Матвія 7:12.

А от коли ви дітей не знаєте, а треба до них звернутись, то як тоді бути? (Відповіді дітей).

— Хлопчику (хлопчики, хлопці), дівчинко (дівчатка, дівчата), діти — це правильно, а «дєвки», «пацани» та інші звертання — звучать дуже образливо. Так звертатися негоже.

Коли перед вами дівчина-старшокласниця, старша дівчина, а імені її ви не знаєте, то як звернетесь? (Відповіді учнів). Правильно буде так:

— Панянко, панночко! — Дівчина тоді на вас зверне увагу, їй буде приємне таке звертання і вона все для вас зробить.

До дорослого хлопця можна звернутися: «Юначе!» Це гарно і правильно. Йому теж приємне таке звертання. Колись в Україні так і звертались, але згодом ці гарні слова були витіснені словами «товариш, товаришко», які так і не прижились, а природне, українське — загубилось. Але його легко відродити, якщо ви з дитинства вживатимете правильні слова. Вони підуть з вами у життя і будуть слугувати людям.

От вам треба звернутися до дорослої жінки, то як скажете? (Відповіді учнів).

— Слів: «тьотю, бабусю, тітко, дядино» до незнайомих людей не кажуть, їх вживають тільки до рідних людей, якщо такі є. А до чужих звертаються так: «пані» або «добродійко». Можна і так: «Шановна пані».

Ось уявімо собі, що йде жінка, вона над чимось замислилась, а ви хочете у неї щось запитати, як ви звернетесь? (Відповіді учнів).

Ви її зупиняєте, перебиваєте думки, тому треба спочатку вибачитись, чемно звернутись, а потім запитати і подякувати. Наприклад: «Перепрошую, пані. Скажіть, будь ласка, як пройти до магазину?... Щиро дякую».

Скажімо, така ситуація: люди стоять і розмовляють, а вам конче треба щось запитати, як тоді бути? (Відповіді дітей). Можна так: «Пробачте, будь ласка, дозвольте звернутися! Шановна пані, чи ви не допомогли б мені знайти будинок за адресою... ?... Вибачте, дуже вам дякую».

А до чоловіка можна звернутись так: «Перепрошую, пане, скажіть, будь ласка, котра година?... Дякую!» Або так: «Пробачте, добродію, ви не підкажете, як пройти до школи № 25?... Щиро вам вдячний». На такі звертання люди, як правило, охоче відзиваються і допомагають, бо наш народ добрий і щирий. «Добре слово мур розбиває», — каже народна мудрість. І це правда. Учіться бути ввічливими, добрими і щирими до людей, як справжні українці.

І ніколи не губіть «чарівних слів», без них, як без рук, нічого не зробиш, нічого не доб’єшся. їх зовсім небагато, але вони мають надзвичайно велику вагу у нашій мові — це слова: прошу, пробачте, дякую, спасибі, вибачте, будь ласка, вдячний вам, щиро дякую.

 

У нашій рідній мові
Чарівні є слова.
Слова ці всім відомі,
Бо сила в них жива.

«Добридень», «До побачення» —
І усмішка сія.
Велике мають значення
Ось ці прості слова!

Як скаже син чи донечка:
«Спасибі» вам, «Будь ласка» —
Ясніше сяє сонечко
І світ стає, як казка!

Ось ці прості, живі слова
Не забувайте, діти!
Від них і радість ожива,
В очах промінчик світить.

Від цих чарівних, добрих слів
Тепліше людям жити.
Якщо ти їх не говорив,
То треба говорити!

Це — «Дякую» і «Добрий день»,
«Пробачте», «Йдіть здорові!»
Вживайте, діти, їх щодень
У нашій рідній мові!

Слова-вітання і побажання дуже важливі у житті кожної людини, тому що вони створюють світлу ауру, яка необхідна всім, ніби огортають людину теплом і добротою, захищають від злих сил, надають бадьорості і радості, впевненості і сили. Адже вже давно доведено, що слово — це матеріальна сила, сказані погані слова збираються над людиною, наче чорна хмара, і несуть з собою зло. А добрі і щирі — несуть радість, щастя, удачу. Тому так важливо говорити добрі слова і думати тільки про добре, зичити всім людям добра, здоров’я, щастя, удачі. Недаремно ж кажуть: «Слово — не горобець, вилетить, не спіймаєш». Але зробить багато шкоди, тому думайте, що говорите, щоб потім не жалкувати і не утворювати над собою чорні хмари зла.

От устали вранці і посміхніться, привітайтесь до мами й тата, до всіх, хто є у хаті, побажайте всім здоров’я і щастя. Стане всім веселіше, і у вас на серці буде радісно і затишно. Ідете з дому, привітайтесь до людей, побажайте їм від усієї душі добра і щастя. А слова привітання та побажання вам відомі, це: Добрий день, доброго ранку, доброго здоров’я, привіт, добрий вечір, на добраніч, до побачення, прощавайте, йдіть здорові, щасти вам, щасливої дороги, до наступної зустрічі, будьте здорові, щастя вам і радості та ін. Ви промовляєте їх і бажаєте найкращого — здоров’я, добра, світла на цілий день. Хіба ж це не прекрасно! Тому не забувайте, а говоріть їх усім, бо те добре, що ви побажаєте для інших, сторицею повернеться до вас. Ось які це слова! Недаремно їх люди назвали — чарівними, бо й справді вони мають чудодійну силу. Але ж не чекайте, що як тільки-но ви привітались, а до вас одразу так і прилипне щастя за добре слово. Ви навчіться говорити так завжди, хай це увійде у звичку, а добро прийде згодом, будьте певні!

Ось ви у школі. Привчіться вітатись з усіма вчителями, працівниками школи, дорослими, які заходять до школи, батьками, які частенько приходять за дітьми, зі своїми товаришами. Будьте ввічливі з усіма, це ж для вашого добра в першу чергу. Про вас люди говоритимуть теж тільки добре, бо ви ж до всіх добрі, чемні, привітні — це вже велика радість!

А коли ви звертаєтесь до людей, то не ховайте очі, а дивіться людині у вічі щиро і відкрито, чесно і з усмішкою, бо у вашому серці те, про що ви говорите — доброта, любов, щирість. То чого ж вам опускати свої очі? На треба. «Доброму завжди все добре», — каже народна мудрість, і недаремно, бо вже давно підмітили, що до добрих людей приходить добро, а до злих — те, що заслужили. А звідси і висновок: хочеш, щоб до тебе добре ставились, то будь і ти добрим до інших. От вам і золоте правило, діти.

А тепер заспіваємо пісню про чарівні слова і ніколи їх не забуватимемо, а завжди вживатимемо у мові, щоб усім було добре.