Лекція для учнів
„Толерантність. Позитивне значення толерантності
у формуванні цілісної особистості молодої людини”
Мета:
-
сприяти формуванню
толерантних стосунків між учнями у класному колективі;
-
розкрити поняття
«толерантність», зазначити певні ознаки толерантної людини;
-
виховувати здатність
бачити і розуміти відмінність між людьми;
-
вчити налагоджувати
стосунки на доброзичливій основі;
-
сприяти формуванню
ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки;
- виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість та небайдужість.
„Перед великим розумом
я схиляю голову,
перед великим серцем я стаю
на коліна”.
Гете
Поняття «толерантність» вперше почали використовувати у ХVІІІ столітті.
Колись
відомий французький філософ Вольтер написав: «Безумством є переконання, що всі люди мають
однаково думати про певні речі».
Розуміння толерантності неоднакове в різних культурах і залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів – певну свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає великодушно і щиросердно ставитися до інших. В арабському стилі толерантність – уміння вибачати, прощення, терпимість, співчуття до іншого, а в персидському – ще й здатність до примирення.
У наш час толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від
домінування та насильства, визнання прав інших на свої думки та погляди. Отже,
толерантність, перш за все, має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і
взаємодію з ними на основі згоди.
Поділ людей
на толерантних і не толерантних є досить умовним. Кожен у своєму житті здійснює
як толерантні, так і не толерантні вчинки. Але здатність поводитися толерантно
може стати рисою характеру, а відтак – забезпечити успіх у спілкуванні.
Толерантні
люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до
себе і не прагнуть у всіх бідах звинуватити інших, не перекладають
відповідальності за свої вчинки на інших. Толерантна людина не ділить світ на
кольори – чорний та білий. Вона не акцентує уваги на розбіжностях між «своїми»
та «чужими», а тому готова вислухати і зрозуміти інші точки зору.
Почуття
гумору і здатність посміятися зі своїх слабких сторін – особлива риса
толерантної людини. У того, хто здатний до цього, немає потреби ставитися
зверхньо до інших.
Невміння
зрозуміти іншого, впевненість, що ваша думка – єдино правильна, небажання
побачити ситуацію очима іншого – найкоротший шлях до непорозуміння, а часто й
до виникнення конфлікту.
Толерантна
особистість знає себе і правильно оцінює. Її добре ставлення до себе співіснує
з позитивним і доброзичливим ставленням до інших.
Отже, якщо ви прагнете ефективно спілкуватися, необхідно поводитися так, аби не ображати партнера, поважати точку зору іншого та його особистість незалежно від соціального оточення, національності, індивідуальних особливостей, особистих уподобань тощо. Таке спілкування називається толерантним.
Ознаки толерантної людини:
² Добре співпрацює з іншими
на засадах партнерства.
² Готова миритися з думками
інших.
² Поважає людську гідність.
² Поважає права інших.
² Сприймає іншого таким,
яким він є.
² Здатна поставити себе на
місце іншого.
² Поважає право бути
інакшим.
² Визнає різноманітність.
² Визнає рівність інших.
² Терпима до чужих думок,
вірувань, поведінки.
² Відмовляється від домінування і насильства.
Вправа «Асоціативний ряд на слово «толерантність».
Мета: засвоїти поняття «толерантність».
Давайте разом назвемо характерні
ознаки людини, що асоціюються у вас зі словом «толерантність» і починаються з
кожної букви цього слова. А я вам у цьому допоможу. Отже:
Т – терплячий, турботливий;
О – обережний;
Л – люб’язний, лояльний;
Е – емпатійний (той, хто
вміє співчувати іншим);
Р – розумний, розважливий;
А – адекватний, акуратний
(у стосунках з іншими);
Н – ненав’язливий;
Т – тактовний;
Н – надзвичайно тактовний
співрозмовник;
І – інтелігентний;
С – стриманий;
Т – товариський;
Ь – символ толерантності – м’якість
Продовжити наше спілкування
хочу притчою.
Притча «Про пекло і
рай»
Якось один
мудрець звернувся до Господа з проханням показати йому рай і пекло.
Господь
погодився і відвів мудреця до великої кімнати, посеред якої стояв величезний
казан з їжею, а навколо нього ходили і плакали голодні і нещасні люди. Вони
страждали, тому що дуже хотіли їсти, а не могли, хоча в руках тримали ложки.
Але ручки цих ложок були дуже довгі – довші за руки.
«Так,
справді, це пекло», - сказав мудрець.
Тоді
Господь відвів мудреця до іншої кімнати, що була точнісінько такою, як перша. Посеред
цієї кімнати стояв такий самий казан з
їжею, а люди, які були в кімнаті, тримали точнісінько такі самі ложки.
Але вони виглядали ситі, веселі та щасливі, тому що годували не самих себе, а
один одного.
«То це ж рай!» - вигукнув мудрець.
Комментарии
Отправить комментарий