Урок курсу «Мистецтво» 10-А клас 15.05. ТЕМА: Мистецтво індійського культурного регіону Індійська кіноіндустрія

 

Година психолога 

РАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ДІТЕЙ У СІМ'Ї

Мета: удосконалювати знання учнів про права ді­тей згідно з Конвенцією ООН; допомогти усвідомити права та обов'язки дітей у сім'ї; визначити шляхи са­мостійного захисту своїх прав; формувати навички ви­користання отриманих знань у розв'язанні реальних життєвих ситуацій.

Обладнання: виставка плакатів та малюнків про права дітей; буклети Конвенції 00Н про права дитини; макет кошика; лист від Оленки; скринька для листів.

Хід заходу

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Повідомлення теми та мети заняття.

Актуалізація проблеми.

Психолог. За результатами опитуван­ня учнів інколи, нам стало відомо, що 34 % дітей школи розповіли про порушення їх прав у сім'ї. Тому нам необхідно з'ясувати, у чому саме порушують права дітей.

Пригадаймо про становище дітей у далекому минулому.

Розповіді дітей доповнює психолог

У первісному суспільстві вбивство дитини не вважали злочином, дитина була власністю батьків.

В античному суспільстві вважали справедли­вим позбавити життя дитину-каліку.

У Середньовіччі ігнорували фізіологічні та психофізичні особливості дитини, її змушували працювати нарівні з дорослими, не шили одяг, били за будь-яку провину, мордували, позбавля­ли харчів.

З розвитком цивілізації питання прав дітей стало першочерговим.

Вправа «Очікування»

Мета: визначити сподівання та очікування щодо теми заняття.

Психолог пропонує учасникам запи­сати очікування на аркушах паперу. Озвучуючи очікування по черзі, учні. вставляють листочки в макет кошика.

Запитання для обговорення:

—               Для чого ми виконували цю вправу?

—               Чому важливо формувати власні очікування?

Вправа «Знайомство»

Мета: налаштувати учнів класу до роботи; створити комфортну атмосферу; сприяти згурто­ваності класу.

Дітям пропонують об'єднатися в пари. Про­тягом 2 хв вони беруть одне у одного інтерв'ю за планом:

1)               ім'я;

2)               улюблена справа;

3)               заповітна мрія.

Після завершення часу кожен із них розпові­дає про свого «візаві».

Запитання для обговорення:

—               Що нового ви дізналися про своїх друзів?

—               Чи цікаво було виконувати цю вправу?

II. ОРГАНІЗАЦІЯ УЧНІВ КЛАСУ ДО РОБОТИ

Вправа «Правила»

Мета: розучити правила роботи в групі; спри­яти створенню доброзичливої атмосфери під час роботи.

Правила записують на дошці.

1.                Приходити на заняття вчасно.

2.                Бути активним.

3.                Говорити про почуття від свого імені.

4.                Брати участь у роботі добровільно, без при­мушення.

5.                Дотримувати правила «Один говорить — усі слухають».

6.                Поважати думку товариша.

7.                Бути відвертими.

8.                Не критикувати.

Учні об'єднуються у дві команди (за обраними червоними та жовтими квітками). Голосуванням обирають капітанів команд та секретарів. 

Вправа «Конвенція ООН про права дитини»

Мета: закріплювати знання учнів про права дітей згідно з Конвенцією ООН.

Психолог зачитує твердження. Якщо вони правильні, то учні піднімають роздані квіточки.

Орієнтовні твердження

1.    Усі діти мають право на любов і турботу.

2.    Кожна дитина може вдосталь їсти чіпси, че­буреки і хот-доги.

3.    Діти, які добре ставляться до своїх батьків, мають право на особливе ставлення.

4.    Усі діти рівні у своїх правах.

5.    Жодна дитина не повинна бути жертвою на­силля та війни.

6.    Кожна дитина може брутально лаятись, якщо вона цього дуже захоче.

7.    Особлива увага — дітям-інвалідам!

8.    Усі діти мають право на повноцінне харчу­вання.

9.    Усі діти мають право на відпочинок.

10. Жодна дитина не повинна мити посуд.

11. Усі діти мають право на освіту.

12. Жодна дитина не повинна прибирати власну кімнату.,

13. Кожна дитина може дивитися телевізор та грати за комп'ютером скільки і коли зама­неться.

14. Особлива увага — дітям-сиротам!

15. Діти можуть мати свої погляди на життя і висловлювати власні думки.

16. Усі діти мають право на медичну допомогу.

17. Діти мають право на інформацію.

18. Жодна дитина не повинна бути скривдженою.

19. Кожна дитина повинна отримувати сніданок у ліжко.

20. Жодна дитина не повинна бути жертвою сек­суальних посягань.

21. Діти мають право на таємницю кореспонден­ції.

22. Діти мають право на свободу совісті, думок та релігії.

23. Жодна дитина не повинна жебракувати.

Запитання для обговорення

—               Чи складними буди запитання?

—               Навіщо знати свої права?

Вправа «Погода в Занзібарі»

Утворивши коло, слід повернутися праворуч і йти далі, наслідуючи рухи за тренером.

У Занзібарі гріє сонечко. (Гладити по плечах того, хто йде попереду.)

Дме легкий вітерець. (Провести пальцями по спині.)

Та ось хмарки закрили сонце, почав накрапа­ти дощик. (Стуками пальцями.)

Здійнявся вітер. (Терти спину.)

Почалася злива. (Енергійно стукати пальця­ми по спині.)

Град. (Удари кулаками.)

Але що це? Буря вщухає... (Дії у зворотному порядку.)

Злива переходить у дрібний дощик, буря пере­творюється на легенький вітерець. У Занзібарі знову сонечко! Гру можна продовжувати, розвернувши уча­сників на 180 градусів і запропонувавши «віддя­чити» тим, хто стояв позаду.

III. МОТИВАЦІЯ. Вступне слово психолога

Вправа «Права та обов'язки дітей у сім'ї»

Мета: навчити учнів розрізняти права та обов'язки дітей у сім'ї.

Запитання для обговорення:

—               Які права та обов'язки дітей у школі ви знаєте?

—               А чи є права та обов'язки дітей у сім'ї? Завдання для команд: одна команда обго­ворює права дітей в сім'ї, а інша — обов'язки. Секретарі нотують пропозиції дітей, а капітани призначають тих, хто зачитає відповіді. Команди мають право доповнювати одна одну.

Запитання для обговорення:

—               Що головніше знати права чи обов'язки? Аргументуйте відповіді.

Вправа «Лист Оленки»

Мета: навчити розрізняти порушенням прав членів сім'ї .

Психолог зачитує лист дівчинки до однолітків.

«Мене звати Оленка. Я учениця 5-го класу. Хочу, щоб ви поділилися своїми думками з при­воду ситуації, що склалася в моїй сім'ї. А про­блема в тому, що мої батьки часто карають мене, забороняючи переглядати улюблений фільм «Ранетки», не дозволяють виходити на подвір'я до друзів і тільки тому, що я інколи отримую незадо­вільні оцінки, забуваю мити після себе посуд, не завжди прибираю у власній кімнаті. А сьогодні, як на зло, запізнилася до школи і вирішила по­вернутися додому, щоб учителька Надія Іванівна не записала зауваження в щоденник. Я вважала, що все буде гаразд, але помилилася. Надія Іванів­на зателефонувала мамі — і все викрилося. Тепер батьки зачиняють мене в кімнаті, примушують після школи вчити уроки, забороняючи навіть відпочивати. Порадьте, будь-ласка, що мені роби­ти. Можливо, я ні в чому не винна, а мої батьки намагаються з мене виростити ідеальну людину? Можливо, я помиляюся? З повагою, Оленка».

—               Допоможімо Оленці розібратися у ситуації!

Одна команда обговорює і дає оцінку поведін­ки Оленки, інша команда шукає варіанти впливу на поведінку дівчинки з боку батьків, не порушу­ючи її прав.

Запитання для обговорення:

—               Які складнощі виникли під час виконання завдання?

—               Що не вдалося з'ясувати?

—               Що ви дізналися для себе нового?

—               Чи траплялися подібні ситуації у вашій сім'ї?

—               Чи допоможе це завдання розв'язати ваші особистісні проблеми в сім'ї?

Вправа «Звернення до своїх батьків»

Мета: з'ясувати проблеми дітей; навчити ухвалювати правильні рішення щодо них.

Учням пропонують написати лист-звернення до своїх батьків (подяка за хороше ставлення, виба­чення за погану поведінку, прохання про розуміння чи допомогу та ін.) і кинути в скриню. Психолог повідомляє учнів про анонімність листів.

Запитання для обговорення:

—               Що вам сподобалося у виконанні цього за­вдання?

—               Що нового ви дізналися?

—               Яке завдання було найцікавішим?

—               Чи досягли очікуваних результатів? Психолог роздає заздалегідь під­готовлені листи для батьків дітей із порадами: «Почуйте серцем голос власної дитини» (див. До­даток).

IV. РЕФЛЕКСІЯ ТА ЗАВЕРШЕННЯ РОБОТИ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ВІД ДИТИНИ

Не примушуйте мене почуватися молодше, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, перетворившись на «плаксу». Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе самостійно. Я можу продов­жувати використовувати вас як прислугу. Не вимагайте від мене негайних пояснень, навіщо я вчинив певним чином. Я інколи і сам не знаю, чому вчиняю так, а не інакше. Не випробовуйте мою чесність. Якщо мене залякають, я легко перетворююся на бреху­на.

Хай мої страхи і побоювання не занепокоюють вас. Інакше я боятимуся ще більше. Поясніть мені, що таке мужність. Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати, адже так я зневірюся у вас. Не прискіпуйтеся до мене і не сваріть мене. Якщо ви це робитимете, то я буду змушений захищатися, удаючи з себе глухого. Не намагайтеся повчати мене. Ви будете зди­вовані, дізнавшись, що як я знаю, що таке добре і що таке погано.

Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я, як і ви, учуся на власному досві­ді. Не забувайте, що я люблю експериментува­ти. Таким чином я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.

Не виправляйте мене у присутності сторон­ніх. Я зверну більшу увагу на ваше заува­ження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

Не намагайтеся від мене звільнитися, коли я ставлю відверті питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я взагалі не ставитиму їх вам і шукатиму інформацію десь в іншому місці. Я відчуваю, коли вам важко. Не ховайтеся від мене! Дайте мені можливість пережити це разом із вами. Якщо ви довіряєте мені — я довірятиму вам.

Не турбуйтеся, що ми проводимо разом дуже мало часу. Для мене важливіше те, як ми його проводимо.

Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати потрібно лише на силу.

Будьте уважними, коли в моєму житті настає час більшого орієнтування на однолітків і старших хлопців. У цей час їх думка для мене може бути важливішою за вашу. У цей період я ставлюся до вас критичніше і порів­нюю ваші слова з вашими вчинками. Прислухаємося до порад своїх дітей!

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

Пам'ятайте, що першим університетом жит­тя для дитини є та сім'я, у якій народилася ди­тина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри духо­вного настрою та комфорту.

Не вважайте дитину особистою власністю. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість — єдину, унікальну і неповторну.

Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення. Ніколи не намагайтесь за­певнити дитину в тому, що вона погана. Будьте тактовними в стосунках із дітьми!

Подавайте приклад емоційного самоконтро­лю і витримки, приклад позитивних дій та вчин­ків дітям не на словах, а в конкретних справах.

Насильство над дітьми — це протиприрод­ний акт, що заборонений законом. Так, у Сімей­ному кодексі України сказано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, що принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське вихо­вання».

Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою!

Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як вза­ємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами, що таке життя.

БАТЬКАМ — ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Дитина поважатиме права інших людей, якщо поважатимуть її права.

Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеною Генеральною асамблеєю ООН 20.02.1989 року.

Кожна дитина має право на:

•       рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соці­ального розвитку;

•       захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

•       захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто їх замінює;

•       захист від жорстоких, нелюдських або при­низливих для гідності людини видів поводження чи покарання;

•       захист від будь-якого покарання;

•       захист від сексуальних домагань;

•       проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками в разі їх розлучення;

•       вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються їх життя;

•       свободу думки, совісті, віросповідання;

•       особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Права дитини порушено, якщо:

•           не убезпечені її життя та здоров'я;

•           її потреби ігнорують;

•           стосовно дитини відбуваються насильство  або приниження;

•           порушується недоторканість дитини;  дитину ізолюють;

•           дитину залякують;

•           вона не має права голосу в ухваленні важли­вого для сім'ї рішення;

•           вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;

•           її особисті речі не є недоторканими;

•           її використовують у конфліктних ситуаціях  із родичами;

•           дитина стає свідком приниження гідності  інших людей.

Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушують, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на порушення її прав?

•       їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона поводиться брутально, б'ється, замикається в собі та ін.);

•       її турбує особиста безпека і любов до неї;

•       вона часто перебуває в поганому настрої;

•       може втекти з дому;

•       може вживати наркотики або алкоголь;

•       може робити спробу суїциду (замах на своє життя).

Що можуть зробити батьки для своєї ди­тини?

•       Пам'ятати, що дитина — це окрема особи­стість, яка має особисті почуття, бажання,  думки, потреби, які слід поважати.

•       Забезпечити її фізичну безпеку. Переконатися, що вона знає телефони 101, 102, 103, 104, а також імена та телефони близьких родичів  і сусідів.

•       Навчити її казати «Ні», захищатися, уміти поводитися безпечно.

•       Негайно припинити фізичну і словесну агресію стосовно дитини та інших людей.

•       Знайти час для щоденної щирої розмови  з дитиною. Ділитися з нею своїми почуттями та думками.

•       Пам'ятати про її вік та про те, що вона має свої особливості.

•       Залучати її до обговорення тих сімейних про­блем, що можуть бути для неї доступними.

•       Залучати дитину до створення сімейних пра­вил.

Пам'ятайте!

Дитина поважатиме права інших людей, 1 якщо поважатимуть її права, якщо вона сама складатиме правила поведінки і нестиме за них І відповідальність.

СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ

1.      Не вважайте дитину своєю власністю — вона Божа.

2.      Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3.      Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви,— допоможіть їй стати со­бою.

4.      Запам'ятайте: найголовніший ваш обов'я­зок — розуміти й втішати. Ви — не суддя,  не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п'ять, і в п'ятдесят років.

5.      Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6.      Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7.      Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали жит­тя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

ПОЧУЙТЕ ГОЛОС ВЛАСНОЇ ДИТИНИ

           Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.

           Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

           Дайте змогу у міру моїх сил сідати, соватися, ставати, ходити, бігати, лазити, стрибати.

           Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експе­риментую «забагато, «задовго», «часто».

           Дозвольте мені ставити запитання й отри­мувати чесні відповіді, а також експери­ментувати, шукати і досліджувати.

           Не карайте мене, коли я і так переживаю через невдачу, адже сама невдача вже є карою для мене.

           Говоріть до мене очима, серцем, посміш­кою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

           Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні та лагідні люди.

           Нехай тут панує мир — передумова мого розвитку.

           У вашій хаті залиште мені у власність один куточок, частину вашої уваги і вашого часу.

           Навчіть мене розуміти і відчувати красу, тішитися і радіти з усього, хоча б найбіль­шої дурнички.

           Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я припускаюся помилок.

           Будьте терплячими до мого безладдя, адже я дитина й учень.

           Надайте мені частину відповідальності.

           Навчіть мене брати участь у забавах, занят­тях у праці.

           Зробіть так, щоб я відчував свою значущість і потрібність для вас, своє місце у планах родини і гімназії.

           Будьте до мене доброзичливими, лояльни­ми, щоб я навчився так само віддячувати іншим людям.

           Покажіть, як дотримуватися обіцянки.

           Не розповідайте мені про ваші острахи.

           Допоможіть мені потроху перемагати біль, марні забаганки, тішитися майбутніми радощами.

           Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, а також не боятися вашого гніву, коли він справедливий і виправда­ний.